День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #філософія (366)

Відверто бути поганим героєм

Бути головним героєм навіть своєї новели дуже тяжко. Немає на кого покластися. Немає кого попросити про допомогу. Це все лиш ілюзія. Ти сам один. Маєш бути за всіх.

Забирають право на смерть.

***

Мені подобається

бути відвертим із собою.

Не брехати болю.

Його спокушати

І за собою манити.

Подобається моя тепер доля:

Відверто бути поганим героєм.

Душа вказує туди,

де втрата бринить.

Де я кожен день крізь дзеркало

розмовляю сам із собою

Жахливо прописаним діалогом.

Та я їх люблю,

як свою дитину.

Заколисану мертвою тишею.

Воно таке маленьке спить.

На себе дивлюсь крізь повіки.

Ще не знає,

Що грамофон лиш одну платівку має,

І Богам її слухати не набридає.

***

Коли крила згорають, усе, що тобі лишається — ходити ногами по землі. Тими самими ногами, які втопчуть усі сподівання, усе найкраще в ґрунт, які втопчуть ґрунт у ґрунт, які втопчуть життя в ґрунт, твоє й життя людини, яку ти не знаєш, яку ти не впізнаєш в інших людях і просто пройдеш повз, так і не дізнавшись, що губиш її в землі.

Усі ми з землі пішли й у землю підемо.

...

PrettyFungus

Кажуть, що небо плаче дощем

Кажуть, що небо плаче дощем,

я відчуваю той ніжний щем.

Правду говорять: сльози небес -

це зверху плачуть ті, хто вже щез.

Душі загиблих знають про біль,

що спричиняють люди собі.

Бачачи війни, вбивства, гріхи,

хочуть вернутись, нам помогти.

Птахом у небі звістку подать,

променем сонця шлях показать.

Сяйвом блакитним, чистим, святим

з серця прогнати відчай, мов дим.

Тільки не можуть цього зробить,

поки не схочуть люди впустить

світло у душі, в серце любов,

щоби зотліли грішність і зло.

Все, що зосталось - плакать дощем,

я відчуваю той ніжний щем.

Люди, побачте сльози небес -

це плачуть ті, хто досі не щез.

(лютий 2023 р.)

...

Роман Фещак

Хто ми для цього світу?

Хто ми для цього світу?

Орли чи голуби?

Хто ми для цього світу?

Сильні чи знедолені...

Гнилі і примітивні індивіди,

Що знущаючись із інших,

Підіймають свій авторитет,

Роблячи із себе «ліпших»...

Закуті нормами суспільства,

Зовсім ми не помічаємо,

Як через стандарти людства

Власні особистості втрачаємо.

...

Алі

Крик душі

Кричать лише слабкі - не тілом, а душею,

бо гнів - це прояв лиш чиєїсь порожнечі.

Любов відкинута, приходить замість неї

самотність, що впивається ножами в плечі.

Кричать лиш ті, що відчувають перевагу:

дорослі, старші, вищі, дужчі чи начальство.

Вони нахабні, мають статус, силу й владу,

але згубили людяність - назвались панством.

Кричать також невпевнені у собі люди,

бо втратили повагу до самих же себе.

Вчиняють осуд, наклеп, змови й пересуди:

так компенсують - бавляться у Бога з неба.

Кричать ще ті, що розівчились розуміти:

себе, оточення і все кругом у світі.

Не знають чого хочуть, що в житті робити,

від безпорадності лютують, наче діти.

Усім крикливим точно треба допомога,

на жаль, вони її успішно відкидають.

Їм тягнеш руку, щиро просиш сил у Бога,

та ті надалі сліпо серце й дух вбивають.

Все компенсують злими криками на інших,

над змінами в житті не хочуть міркувати.

На жаль, таких чомусь у світі значно більше

і тільки меншість здатна коло розірвати.

(грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

філософія змін

треба все хороше терпіти так само, як і погане

все, що приходить зліва, пропускати – як і те, що справа

аби лиш не потрапити у залежність від когось – особливо від себе

найстрашніше з-поміж усіх слів – це "треба"

і мовчати – мовчати якомога більше, якомога довше

і робити лиш те, без чого не можна – а не лиш "хороше"

цей світ – особливо той, що всередині –

краще за будь-який інший відсутністю реготу,

відсутністю скреготів – та решти ознак зусиль:

все, що насправді ілюзія й зайвий пил

а про справжнє ліпше завше мовчати –

у суцільній тиші та передчутті свята

все, що було – суцільні примари, химери, дим...

те, що буде – поміж нерозтрачених перемін.

зі. життя не регулюється. воно все рівно станеться

так, як це й мало бути –

так, щоб ніколи не забути

про те, що ти долі бранець. чи хоча б, за бажання, її коханець:)

10.09.2021

...

мелхіседек

ПТАХ

Хотіла сенси віднайти для себе,

Життя пізнати на усіх етапах.

Та зрозуміла, що втрачаю небо,

В яке лечу у снах свобідним птахом.

Хотіла бути для усіх зручною,

Такою, щоб гордились мама й тато.

А стала лялькою безвільною й німою,

Бо не навчилась своє захищати.

Хотіла світ зробити щасливішим

І, сподіваюсь, хоч цього добилась.

Відкриймо ж душі і серця для інших,

Щоб зла навколо менше залишилось.

...

Amara

Сезонами життя

Багряним листям вкритий ранок,

жоржини за вікном цвітуть

і я за руку з листопадом

стежками жовтими іду.

Шляхи встелило білим пухом,

мороз схопився за рукав,

а Ковзанець за кожним рухом

слідкує, щоб скоріше впав.

Та я іду. В руках тростина,

зелене диво повстає

і тепла зірка щохвилини

наснаги жити додає.

Весняна мить за видноколом.

Зоря палюча стала в бій.

Незримим, та барвистим зором

вдивляюся у світ-глибінь.

Іду крізь зіткані тумани,

повз демонів в нічній пітьмі.

Холодні зорі замовкали,

запалюючи дні нові.

Невпинний маятник гойдає

літа, неначе в сповитку.

Вони повз мене пробігають,

я лиш краплинки див ловлю.

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Золота латка

Посеред міста в натовпі безликих

зі зраненими крилами стоїть,

в крові та в бруді білі черевики,

єство на друзки, в грудях все болить.

По білих плечах б'ють безжальні краплі,

Танцюють з кров'ю, по спині стікають,

йому не допоможуть, оминають,

страждання в цьому світі ніц не варті.

Пусті обгортки з крихтами душі

не можуть навіть в очі подивитись.

Вуста мовчать, лиш поглядом кричить,

благаючи хоча б когось спинитись...

Його не стане, скоро все скінчиться...

Безгрішний янгол з сірими крильми,

на самоті, оточений людьми,

в обіймах холоду навіки розчиниться.

Під ноги впало зламане перо,

Заплющив очі у прощанні янгол,

Його торкнувсь хтось знизу за крило

І світ навколо затопили барва.

Під парасолькою із листям конюшини

стоїть дівча з очима наче небо

"Це з ваших крил? Тримайте, ви впустили!

І ось хустинка, вам, напевне, треба!"

Перо в руці завмерло лиш на мить

і в білосніжні крила повернулось,

бо в грудях серце знов життям горить,

через турботу, що його торкнулась.

...

Yana

Навесні

Тумани, зливи — осінь полонила. Навкруги

У сутінках дерева. Тіні сплять.

Десь листопад у травні. Думки шарудять.

Багато таємниць. Себе б перемогти.

Та десь молитва лине через край. Нехай!

Вітер поміж високих гір. У хащах мрій.

Осінь з весною бавляться. Душі двобій.

Додому кличе повінь п'яти букв «кохай»..

Туман доріг. Блукають чиїсь дні. Малі.

Відвертий подих. Пам'ять. Небокрай.

Лелеки рідні поряд. Зазвичай...

Я повернуся вітром. Зранку. Навесні.

~2018~

...

Lexa T. Kuro

Знаєш, як у житті буває?

Знаєш, як у житті буває?

Одні зраджують інших.

Знаєш, як у житті буває?

Не завжди обирають ліпших.

Буває надають перевагу тим,

Що не мають принципів.

Не дивуйся - це життя,

Воно не завжди діє згідно звичаїв.

Не все йде як хочеш того ти,

Іноді бувають збої.

Не збивайся з власної тропи,

Бо ніхто за тебе не пройде її.

...

Алі

Покірність

Чи варта чогось любов?

Чи варта чогось вірність?

Чи варта чогось твоя покірність?

Покірність всьому й всім, без винятків.

Подобається звук тих самих оплесків?

Оплесків захоплення та схвалення,

Вони тобі і справді до вподоби?

Коли всі навколо себелюби,

Ти боїшся глузування?

Самоспалення стандартами суспільства

Та готовність жертвувати всім —

Це явна риса твого безумства,

Бо немає сенсу в цім.

Ти раб чужих бажань,

Бо свої відсутні чомусь.

Немає суті в безкінечності страждань,

Аби тільки догодити комусь.

...

Алі

На краю землі

Знаєш, як це бути на краю землі?

Тут палає безодня, але немає чаклунства.

На заході сонця розгоряються вугілля мрії,

Повітря пронизане світлом, наче небо без дна.

Золото торкається сині, лиже вода хмаринки... Жива дивина...

Оксамит зеленої млості килимом розписним у груди...

А зірки... Ах, зірки!.. Кажу ж, небо без дна.

Під цим простором спокій... Вдихнеш його – не заснути!

Кров розбурхує туман, у завісі вишуканості дум,

Стежкою річка між горами... вирує, реве, кипить.

Переплетені з вічностю тиша та безтурботний шум.

Нескінченна таємниця у всьому... Ця земля – магніт!

Хочеться слухаючи - чути. Бачити! Не просто дихати – вдихати!

Насолоджуватися та радіти кожній миті дня.

Саме тут, на краю землі, справжня благодать.

Саме тут розумієш, що життя - ексклюзив! А все це є буттям!

~10•вересень•2017~

...

Lexa T. Kuro

Повернусь

Вірю нескінченно в сузір'я Вічної Любові...

Якщо покличеш, я повернуся крізь холодні далечіні...

Чумацький шлях - мій фарватер... зірки - вогні кольорові

І мости крізь віки... де наші ритми од нині...

Я тебе знайду серед мільйонів вітрів,

Де волею в серці твої слова-океани...

Нехай тягнуть мене грози... але світло огнів

Твоїх очей для мене вічний шлях у покої нірвани...

Нехай закине мене спрага мандрів в інші світи,

Холоди всі дороги зітруть у щасливе "завтра"...

Я почую твій поклик крізь кришталеві віщі сни.

Обов'язково сили знайду, щоб повернутися... Бо чуєш, ти цього вартий!

~грудень•2016~

...

Lexa T. Kuro

"Mutability", Shelley (1816) ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

Ми спим і труємось у сні.

Прокинувшись, приречені страждати.

Сумуємо коли на самоті,

Безỳтримно кидаємось в розваги.

Минеться ця безглузда маячня,

Геть інше завтра змінить вчора.

Нас всіх поглине бáйдужа пітьма.

В мінливості затреться світ довкола.

ОРИГІНАЛ

We rest. – A dream has power to poison sleep;

We rise. – One wandering thought pollutes the day;

We feel, conceive or reason, laugh or weep;

Embrace fond woe, or cast our cares away:

It is the same! – For, be it joy or sorrow,

The path of its departure still is free:

Man’s yesterday may ne’er be like his morrow;

Nought may endure but Mutability.

...

Леонід Данільчик

Вже час!

Ми думаєм, що встигнемо усе –

живе в нас ця упевненість юнацька.

А доля корабель життя несе –

і потім в прірву кидає зненацька.

Всі наші плани – замки на піску:

ось зараз є – за мить уже немає,

лиш хвиля креслить лінію різку.

Отак і час безжально все ламає.

Як щось зробити хочеш, то роби –

роби тепер, бо завтра буде пізно.

Ми в'язні часу, ми його раби,

він стереже нас невблаганно, грізно.

Він нам і свідок, і суддя, і кат,

всіх наших справ він точну знає міру.

Між "завтра" і "сьогодні" грань тонка –

не тратьте час.

І не втрачайте віру.

20.07.2023

...

Музика
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Як човен назвеш, так він і попливе? Чи дійсно це так?Ія Лін & Ізумі Хо
18.03.2024
Коли вибирала собі псевдонім, усі знайомі, хто в темі, звичайно ж, ставили одні й ті самі питання: " ... Детальніше
Є проблемаGhost Lake
18.03.2024
Не можу читати електронні книги. Скільки раз намагався і (майже) завжди кидав "електронку" на півдор ... Детальніше
Чи достатньо мати просто талант?Кіт у зграї
16.03.2024
Мав чималий час, щоб ознайомитися з творчістю письменників на Аркуші. І признатися чесно, знайшов ту ... Детальніше
Інтерв'ю з аркушиками: другий сезон і третя хвиля!Діана Вінтер
11.03.2024
Ви чекали, ви просили, тож я повертаюся з новими силами, щоб поговорити з вами! Враховуючи попередні ... Детальніше
Познайомимося?Сонечко
18.03.2024
Вітаю! Радий бачити кожного на своїй сторінці. Вирішив, що варто познайомитися трохи ближче та розп ... Детальніше
Будь-який ролик - постанова? Людмила Лаврентьєва
17.03.2024
БУДЬ-ЯКИЙ РОЛИК – ПОСТАНОВА (або як я збиралась знімати соціальний контент) Моя ходяча робота з числ ... Детальніше
На Аркуші вже:
9931читачів
110954коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: