Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #філософія (288)

Відверто бути поганим героєм

Бути головним героєм навіть своєї новели дуже тяжко. Немає на кого покластися. Немає кого попросити про допомогу. Це все лиш ілюзія. Ти сам один. Маєш бути за всіх.

Забирають право на смерть.

***

Мені подобається

бути відвертим із собою.

Не брехати болю.

Його спокушати

І за собою манити.

Подобається моя тепер доля:

Відверто бути поганим героєм.

Душа вказує туди,

де втрата бринить.

Де я кожен день крізь дзеркало

розмовляю сам із собою

Жахливо прописаним діалогом.

Та я їх люблю,

як свою дитину.

Заколисану мертвою тишею.

Воно таке маленьке спить.

На себе дивлюсь крізь повіки.

Ще не знає,

Що грамофон лиш одну платівку має,

І Богам її слухати не набридає.

***

Коли крила згорають, усе, що тобі лишається — ходити ногами по землі. Тими самими ногами, які втопчуть усі сподівання, усе найкраще в ґрунт, які втопчуть ґрунт у ґрунт, які втопчуть життя в ґрунт, твоє й життя людини, яку ти не знаєш, яку ти не впізнаєш в інших людях і просто пройдеш повз, так і не дізнавшись, що губиш її в землі.

Усі ми з землі пішли й у землю підемо.

...

PrettyFungus

Кажуть, що небо плаче дощем

Кажуть, що небо плаче дощем,

я відчуваю той ніжний щем.

Правду говорять: сльози небес -

це зверху плачуть ті, хто вже щез.

Душі загиблих знають про біль,

що спричиняють люди собі.

Бачачи війни, вбивства, гріхи,

хочуть вернутись, нам помогти.

Птахом у небі звістку подать,

променем сонця шлях показать.

Сяйвом блакитним, чистим, святим

з серця прогнати відчай, мов дим.

Тільки не можуть цього зробить,

поки не схочуть люди впустить

світло у душі, в серце любов,

щоби зотліли грішність і зло.

Все, що зосталось - плакать дощем,

я відчуваю той ніжний щем.

Люди, побачте сльози небес -

це плачуть ті, хто досі не щез.

(лютий 2023 р.)

...

Роман Фещак

Хто ми для цього світу?

Хто ми для цього світу?

Орли чи голуби?

Хто ми для цього світу?

Сильні чи знедолені...

Гнилі і примітивні індивіди,

Що знущаючись із інших,

Підіймають свій авторитет,

Роблячи із себе «ліпших»...

Закуті нормами суспільства,

Зовсім ми не помічаємо,

Як через стандарти людства

Власні особистості втрачаємо.

...

Алі

Крик душі

Кричать лише слабкі - не тілом, а душею,

бо гнів - це прояв лиш чиєїсь порожнечі.

Любов відкинута, приходить замість неї

самотність, що впивається ножами в плечі.

Кричать лиш ті, що відчувають перевагу:

дорослі, старші, вищі, дужчі чи начальство.

Вони нахабні, мають статус, силу й владу,

але згубили людяність - назвались панством.

Кричать також невпевнені у собі люди,

бо втратили повагу до самих же себе.

Вчиняють осуд, наклеп, змови й пересуди:

так компенсують - бавляться у Бога з неба.

Кричать ще ті, що розівчились розуміти:

себе, оточення і все кругом у світі.

Не знають чого хочуть, що в житті робити,

від безпорадності лютують, наче діти.

Усім крикливим точно треба допомога,

на жаль, вони її успішно відкидають.

Їм тягнеш руку, щиро просиш сил у Бога,

та ті надалі сліпо серце й дух вбивають.

Все компенсують злими криками на інших,

над змінами в житті не хочуть міркувати.

На жаль, таких чомусь у світі значно більше

і тільки меншість здатна коло розірвати.

(грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

філософія змін

треба все хороше терпіти так само, як і погане

все, що приходить зліва, пропускати – як і те, що справа

аби лиш не потрапити у залежність від когось – особливо від себе

найстрашніше з-поміж усіх слів – це "треба"

і мовчати – мовчати якомога більше, якомога довше

і робити лиш те, без чого не можна – а не лиш "хороше"

цей світ – особливо той, що всередині –

краще за будь-який інший відсутністю реготу,

відсутністю скреготів – та решти ознак зусиль:

все, що насправді ілюзія й зайвий пил

а про справжнє ліпше завше мовчати –

у суцільній тиші та передчутті свята

все, що було – суцільні примари, химери, дим...

те, що буде – поміж нерозтрачених перемін.

зі. життя не регулюється. воно все рівно станеться

так, як це й мало бути –

так, щоб ніколи не забути

про те, що ти долі бранець. чи хоча б, за бажання, її коханець:)

10.09.2021

...

мелхіседек

ПТАХ

Хотіла сенси віднайти для себе,

Життя пізнати на усіх етапах.

Та зрозуміла, що втрачаю небо,

В яке лечу у снах свобідним птахом.

Хотіла бути для усіх зручною,

Такою, щоб гордились мама й тато.

А стала лялькою безвільною й німою,

Бо не навчилась своє захищати.

Хотіла світ зробити щасливішим

І, сподіваюсь, хоч цього добилась.

Відкриймо ж душі і серця для інших,

Щоб зла навколо менше залишилось.

...

Amara

Сезонами життя

Багряним листям вкритий ранок,

жоржини за вікном цвітуть

і я за руку з листопадом

стежками жовтими іду.

Шляхи встелило білим пухом,

мороз схопився за рукав,

а Ковзанець за кожним рухом

слідкує, щоб скоріше впав.

Та я іду. В руках тростина,

зелене диво повстає

і тепла зірка щохвилини

наснаги жити додає.

Весняна мить за видноколом.

Зоря палюча стала в бій.

Незримим, та барвистим зором

вдивляюся у світ-глибінь.

Іду крізь зіткані тумани,

повз демонів в нічній пітьмі.

Холодні зорі замовкали,

запалюючи дні нові.

Невпинний маятник гойдає

літа, неначе в сповитку.

Вони повз мене пробігають,

я лиш краплинки див ловлю.

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Знаєш, як у житті буває?

Знаєш, як у житті буває?

Одні зраджують інших.

Знаєш, як у житті буває?

Не завжди обирають ліпших.

Буває надають перевагу тим,

Що не мають принципів.

Не дивуйся - це життя,

Воно не завжди діє згідно звичаїв.

Не все йде як хочеш того ти,

Іноді бувають збої.

Не збивайся з власної тропи,

Бо ніхто за тебе не пройде її.

...

Алі

Золота латка

Посеред міста в натовпі безликих

зі зраненими крилами стоїть,

в крові та в бруді білі черевики,

єство на друзки, в грудях все болить.

По білих плечах б'ють безжальні краплі,

Танцюють з кров'ю, по спині стікають,

йому не допоможуть, оминають,

страждання в цьому світі ніц не варті.

Пусті обгортки з крихтами душі

не можуть навіть в очі подивитись.

Вуста мовчать, лиш поглядом кричить,

благаючи хоча б когось спинитись...

Його не стане, скоро все скінчиться...

Безгрішний янгол з сірими крильми,

на самоті, оточений людьми,

в обіймах холоду навіки розчиниться.

Під ноги впало зламане перо,

Заплющив очі у прощанні янгол,

Його торкнувсь хтось знизу за крило

І світ навколо затопили барва.

Під парасолькою із листям конюшини

стоїть дівча з очима наче небо

"Це з ваших крил? Тримайте, ви впустили!

І ось хустинка, вам, напевне, треба!"

Перо в руці завмерло лиш на мить

і в білосніжні крила повернулось,

бо в грудях серце знов життям горить,

через турботу, що його торкнулась.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Покірність

Чи варта чогось любов?

Чи варта чогось вірність?

Чи варта чогось твоя покірність?

Покірність всьому й всім, без винятків.

Подобається звук тих самих оплесків?

Оплесків захоплення та схвалення,

Вони тобі і справді до вподоби?

Коли всі навколо себелюби,

Ти боїшся глузування?

Самоспалення стандартами суспільства

Та готовність жертвувати всім —

Це явна риса твого безумства,

Бо немає сенсу в цім.

Ти раб чужих бажань,

Бо свої відсутні чомусь.

Немає суті в безкінечності страждань,

Аби тільки догодити комусь.

...

Алі

"Mutability", Shelley (1816) ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

Ми спим і труємось у сні.

Прокинувшись, приречені страждати.

Сумуємо коли на самоті,

Безỳтримно кидаємось в розваги.

Минеться ця безглузда маячня,

Геть інше завтра змінить вчора.

Нас всіх поглине бáйдужа пітьма.

В мінливості затреться світ довкола.

ОРИГІНАЛ

We rest. – A dream has power to poison sleep;

We rise. – One wandering thought pollutes the day;

We feel, conceive or reason, laugh or weep;

Embrace fond woe, or cast our cares away:

It is the same! – For, be it joy or sorrow,

The path of its departure still is free:

Man’s yesterday may ne’er be like his morrow;

Nought may endure but Mutability.

...

Леонід ДанільЧИК

Адресант

Не володій! Іди і залишися!

У цього вірша невідомий адресант;

Минають роки у намисті тиші,

То й хвилюватись, певно,в же не варт.

Поліфонічний стрій безжальних вічностей,

Дитячії, примарні голоси;

Там прірва є для меншості і більшості

І не дадуть, чого б не попросив.

Я віршем опишу страхи можливі,

Я закарбую в серці навіки.

Аби після бурхливої розливи

Посіяти в душевний луг квітки.

Пишу я щиро, може і однаково,

Але ховатись у поезії не звикла.

Бо, зрештою, журба буває всякою.

А чим скінчиться вірш? Напевно, криком...

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

Страх

Переслідувать буду вічністю,

Я зламаю твоє життя!

Залякаю тебе несумісністю,

Перетворю весь сон на буття.

Я у вікна твої буду стукати

Щирим днем і ночами темними.

До останку не зможеш забути,

Що вся віра твоя є даремною.

Не дозволю тобі усміхнутися,

З заборон полетіти пташкою.

Назавжди ти захочеш забутися,

Щоб не було так боляче, важко...

Загратована мороком смерті,

Виглядатимеш з темних вікон.

Забажаєш у підсумку стерти,

Не захочеш ставати світлом.

Не розкажеш повіки й тиші

Про все те, що ти чула і бачила...

Ти назавжди поспалюєш вірші,

Що хоч трохи для тебе щось значили.

Вірш хоч трохи, але говоритиме

Про подію жахливу, що сталася;

Вірші чутимуть, вірші радітимуть,

Поки владно не спиниш галасу.

Ти піддашся мені із острахом,

Не забудеш мене повіки.

У душі- лиш діра самоосуду,

Ти не спиниш мене навіть криком.

Я ж-бо бачу, що ти боїшся

Й все це грає мені на руку.

Я- твій страх! Підійди, зустрінься,

Потони в вирі тиші та звуків.

Ось така от мета остаточна,

Ось така незакінчена розповідь.

Все життя твоє буде неточним,

Те, що завтра, вже стало сьогоднішнім.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

Bond that can't be broken

Я прихилюся до тебе, моя печаль

І втома осяде мені на плечі.

Не відпускаєш? А дуже жаль,

Як тільки зробиш це, стане легше.

Знайомі з тобою вже цілу вічність,

Нам відомі секрети і неприглядні сторони,

Сьогодні ми журавлі завтра ворони

І небом розноситься ехо кличу.

Ми не баласт і не тягнем на дно одне одного,

Ми найкращі старі, добрі друзі,

Нам не стати один для одного ворогом,

Один одному ми завжди не байдужі.

Ми і слабкість і сила, надія і туга,

Ми два боки старого і ржавого мідяка,

За потреби покличу старого друга,

Щоб підтримала плечі незрима і тепла рука.

Ти мене я тебе обійму і зігрію,

Не прожену, як би серце не краялось,

Під звуки дощу ти розкажеш мені свою мрію,

Я опорою стану, аби кожне слово в ній справдилось.

...

Yana
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Віідімкнути світанок скрипковим ключемРута Азовська
05.12.2023
💙 Вітаю усіх 📖 Запрошую прочитати моє нове оповідання-казку "Відімкнути світанок скрипковим ключем" ... Детальніше
Кажете персонажам "стоп"?Ханна Трунова
04.12.2023
Чи "тормозите" ви своїх персонажів? Я зараз пишу на тому рівні, коли персонажі мені диктують, що і я ... Детальніше
Спроба буктрейлеру 3Ханна Трунова
05.12.2023
Замість того, щоб писати новий розділ, я робила буктрейлер. 23 секунди відео, а роботи на дві години ... Детальніше
Подовжено приймання робіт на конкурс “Безмежний космос”! 🚀Аркуш Модератор Конкурсів
04.12.2023
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦 Неосяжність космосу захопила у свої зоряні тенета чимало бажаючих пофант ... Детальніше
Акція #продублюй_будь_ласкаYayaTyts
04.12.2023
Добридень шановні з #укррайт спільноти! Можливо я не часто десь засвічуюсь, не є однією з відомих, а ... Детальніше
У вас теж так буває?Ханна Трунова
03.12.2023
Я одна така? Я знаходжусь в постійному процесі редагування написаного і залишаюся вічно незадоволе ... Детальніше
На Аркуші вже:
8491читачів
83932коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: