Що б ти робив, якби жити лишалось тільки хвилину?

— Ти почав створювати. Ти почав робити щось заради свого життя. Та ж хіба дрібниць достатньо? — питає Той.

— Не все одразу, — кажу, зітхнувши. — Мені важко. Навколо багато інших, що також жадають досягти того, чого і я. Це ніби змагання — хто дійде першим, той отримає все. І навіть більше... Мені конче потрібно перемогти.

— Для тебе це змагання? Ну і яка винагорода? Слава, визнання, багатство? — наступає Той. — А що потім? Знову одне й те саме? Знову страх та відчай?

— Ні. Мені просто потрібно перемогти, а далі вже буде краще... — вкотре заспокоюю себе.

— То ж для чого тобі перемога? Яка твоя мета? — тихо шепоче Той.

— Я... не знаю. Я думаю, що потім, після перемоги, все буде краще, ніж зараз...

— Ні, не буде, — гнівно шипить Той у вухо. — А знаєш чому? Тому що ти бездумно пройдеш такий важливий для себе шлях і знову впадеш у порожню прірву. Навіть попри те, що в кишені лежатиме перемога.

— Ні...

— Так, — твердо каже Той. — Знаєш, багато людей вважають, що найцінніше у боротьбі — здобути перемогу, саме тому бездумно йдуть вперед і згодом падають, боляче вдаряючись об твердий камінь поразок. І лише деякі особистості знають справжній секрет успіху, що складається лише з чотирьох частин: визначена мета, щире бажання, цінність пройденого шляху та нездоланна воля.