Біль

Зненацька біль запала в мою душу

І сумом мої очі огорнула,

Хочу здолати муку і не зрушу

Вона вже глибоко пірнула й потонула.

Не бачу більше як палають зорі

І місяця, що в небі сходить тихо.

Думки мої не втішні і суворі

Торочать мені лихо, лихо, лихо.

Ні я не хочу бути в їх полоні

Все буде добре, серцем відчуваю.

Життя моє у мене на долоні.

Куди поверну, там і заблукаю.

А почуття, вони такі мінливі

Охоплять, як тайфун, що в океані.

Піднімуть хвилі вразливі й жахливі,

А потім, стихнуть, зникнуть у тумані.

І ціль моя, не дати їм здолати

Моєї віри і моєї волі.

Пірнути у надію І плекати

Той час, коли не буде більше болю.