За компас — шрами на долоні

Вперед. В дорогу. Не просити

У неба ласки чи розради.

По лезах більше не ходити —

Пір’їнкою перелітати.

І смакувати дим дороги,

Хоч час посипав гіркотою.

Не спотикатись об пороги,

Умиті теплою водою.

Збирати в жмені гострі скалки,

Які впиваються у п’яти.

Спалити не мости — шпаргалки,

В яких чужі думки і дати.

Вперед. Не ждати порятунку.

За компас — шрами на долоні.

Та є твій слід від поцілунку…

І він палахкотить на скроні.

10 листопада 2026 р.