🏖️Курортний щоденник⛱️

https://arkush.net/book/23813/22

10 травня

Приїхав! Андрій мене зустрів в Києві і поїхали в Боярку. В Боярці: жінка, доця,теща, батьки приїхали, зустрілися всі. Трохи відпочив, потім поїхали до Даші з Андрієм.

Їли справжні стейки, які Андрій тиждень вчився готувати, передивившись годин сорок відео. На стейки він взяв якесь супер-дороге-витримане м’ясо з-за третього ребра на спині корови. Стейки вийшли як треба!

11-12 травня

Поїхав по лікарям та аналізам. Якщо 11 травня все було добре, купили штани та кофту мені, здали трохи аналізів та повернулися, то 12 числа почалося ще краще: Олег Анатолійович сказав, що печінка — здорова, можна хоч в космос запускати, але в нирках трохи піску знайшов, та ще якийсь поліп в жовчному, лімфовузли — ідеальні, потім Олег В’ячеславович сказав, що серце в мене — ідеальне, тобто жити буду ще довго, сказали лікарі. Тиск і шум у вухах — то назавжди, але жити можна — це вже Наталія Олександрівна сказала, наш сімейний лікар. Ще зробив щеплення від гепатитів.

А ввечері прийшов позитивний аналіз на гепатит С… М-да-а-а, от тобі і початок відпустки…

13-14 травня

Здав аналіз на РНК гепатиту С — треба довести, що я не маю цієї болячки. Болячка лікується, але це дуже брудна хвороба. Жінка плаче, каже, дзвони своїм бабам в Суми, кажи, щоб теж перевірялися. Я в шоці — я не розумію, де я міг те підхопити. Здаємо аналізів на 4 тис. гривень і тільки 14 травня стає відомо, що перший аналіз був хибним, а гепатиту С в мене немає.

Іду по те, що мені заборонено, з чим я ознаймлений. Замовляю суші. Приїздять Андрій з Дашею — сидимо, святкуємо гарний аналіз! Блять, що я тільки в житті не святкував, але щоб аналізи?!

Домовляємося поїхати в кіно, на комедію — треба цей треш швидше викашляти та забути.

15 травня

Вдома. Погода всі ці дні дуже холодна. Взагалі відпустка видається холодною.

16 травня

Кіно. Приїхали до Ретровілю. Купили все що треба в П’яній вишні і пішли дивитися комедію “Копи”. Веселеньке кіно.

Потім поїхали на Ділову в китайське кафе. Все дуже незвично і прикольно. Готуєш м’ясо в кип’ятку на спеціальному самоварі сам, обираєш все сам — смачно. Дуже парко. Замовили — багато, лишилося — багато, забрали з собою два лотки їжі — сніданок теж буде китайським, по ходу.

17 травня

Все ще холодно. Зідзвонився з Вовчиком. Він десь у Львові, там теж холодно, він же повідомив новину про Ширшина. Гуглю, читаю.

Думаю, що комбат добрав краю — паяє його від цієї війни. Всіх паяє, а офіцерів найдужче — за кожним з них такий цвинтар тягнеться, що Личаківський просто відпочиває. Дебілізм ЗСУ полягає в невиправданій витраті людей, яких ловлять всією Україною і пхають до війська, в якому вони не воюють: або відразу 300-200, або СЗЧ. Відсотків 30 лишаються, всі інші чекають демобілізації в тилових частинах чи одразу йдуть на звільнення.

Сенс такої мобілізації я не розумію. Воно очевидно, що ці хромі, з гепатитами і тубіками, безхатьки, інваліди та алкашня воювати не будуть. А значить — там реально хтось мутить бізнес. Держава не бажає платити більше — тому і ловлять, кого можуть догнати. Дітей депутатів і чиновників, ментів та прокурорів — не ловлять, хто відкупився, забронювався, інваліди всі поголовно — на одне око не бачать. Бред якийсь коїться.

Зелених всі ненавидять. Пороха всі ненавидять. Одне одного всі ненавидять, бояться, думають, що за них хтось інший виграє війну. Але так не буде. Так просто не буде.

Того комбати і казяться — не можуть тягати за душею стільки трупів. В чомусь комбати теж люди, як з них то людське влада, статут та обов’язок не намагаються вибити. І Ширшин такий не один — їх багато таких Ширшиних, і буде ще більше, просто раніше суспільство знало про них менше, а тепер знатиме трохи більше. А згодом і ще більше.

Може тоді хтось перестане судити офіцерів, з СЗЧ попуститься, забезпечить в учебках реальне навчання і будівництво інженерних захисних споруд, теж реальних, а не уявних…

18 Травня

Національний природничий музей. День Музеїв в Києві. Ми приїхали перші, то ще щось побачили. Люди як з голодного краю пруть в музеї — мабуть, ніколи в музеях не були. Другий поверх найкращій — кістяки мамутів, прадавніх носорогів, китів, турів — вражає!

Вибрались крізь натовп бажаючих долучитися до наукового вивчення природи і поїхали на Контрактову. Хотіли в Музей Чорнобиля — у них не день музеїв. Пішки пішли вгору Андріївським узвозом, дісталися алеї художників, перейшли міст Кличка, звідти — на Майдан.

Майдан — це місце болю, горя. Концентрація втрат на кожен квадратний метр — зашкалює. Додав і свого болю трохи, встромивши декілька прапорців в клумбу.

Ввечері їздили посидіти з вудочками — ну, посиділи з вудочками. Домовилися на завтра поїхати на справжню риболовлю.

19 травня

Були на риболовлі. Купа фото, гарних емоцій, спокійних краєвидів під звук іноді пролітаючих реактивних літаків.

Спочатку не ловилося, але поїхали ще купили мангал — і під вечір почався кльов. Основну масу випустили — ловив мій племінник Артем, траплялися коропчуки та карасики маленькі, але для проформи посмажили пару величеньких карасів на мангалі. Гарний і насичений день.

За ці дні я бачив: видру (розсікає воду рівно, наче винищувач на форсажі), чайку, яка злапала на наших очах пів кілограмового карася (це було дуже абідна, бо навіть чайка вміє ловити, а ми ні), лелеку, який злетів з комишів поруч і здійнявся до неба буквально по спіралі — дуже видовищний зліт у височінь, мабуть ми його потурбували під час полювання на жаб. Ще хотіли дуже побачити живого бобра (бо вони там точно є), але не поталанило цього разу.

20 травня

Віднесли в ремонт Наталин босоніжок (чи сандаль, чи що воно там) зашити пряжку, яка відірвалася — ремонт 30 гривень. Купити тістечко зі слоєного тіста з заварним кремом — 23 гривні за одне. Скупитися в АТБ — 1200, аспірин, три блістера по 10 пігулок — майже 70 гривень.

21 травня

Забрали з ремонту босоніжок, пішли скупилися для ремонту світла. Загалом вийшло на 600 гривень інструменту та всякого начиння. Не було стремянки, попрохав Андрія привезти його стремянку. Андрій привіз, я все полагодив, поїхали святкувати відремонтований плафон. Ми набрали м’яса. Даша поїхала забрала моїх. Пожарили шашлик, гарно посиділи, потім пішли гуляти з собаками. В теплу пору року це вже класична у нас програма.

22 травня

Їздили до невропатолога, в Київ, до Олександри Олегівни. Все добре.

Чекаю зарплату — треба ще табуретки нові в хату купити.

Дзвонив Ден, мій знайомий з Донецька, прохав допомогти з ремонтом машини — щось вигадаємо для нього днями. ;)

Повернулися з Києва, лежимо. Відпустка помалу спливає.

23-24 травня

Порожній день вдома, але вночі був один суцільний морок війни: підари закидали Київ та околиці дронами та балістичними ракетами. Я вперше бачив наживо, як українське ППО створює купол проти балістики — яскрава картинка. Знову бачив, як палали шахеди в небі. Зенітний вогонь, як аккомпанемент ночі, вже звичний для мого вуха. Вибухи в Києві нагадали липень 22 року, коли росіяни балістикою били по Харкові — я тоді вперше дізнався, що то таке. Це дуже страшна річ…

Наступного дня ремонтували з Андрюхою бензокосу. Зробили все правильно, тільки розмір не той був — а так би точно її відремонтували. :) ми носилися квадріком по містечку, шукаючи потрібну деталь та інструмент, але не знайшли. Тому заїхали взяти м’яса та пива (я не пив, в ращі чого). З м’ясом у нас завжди краще виходить — багато, смачно і на весь вечір!

25 травня

Цілий день вдома. Вночі друга велика атака була, але я її проспав — попередня ніч далася взнаки.

26 травня

Всю ніч Київ та область знову під атакою дронів. Один вибухнув дуже близько до мого будинку. Стрілянина і вибухи тривали до ранку. Починаючи з 23 травня і до сьогоднішнього ранку з боку росії Україну атакувало майже 800 дронів та близько 100 ракет. Ракети москалі розтягують у часі — це не критично для нас, а от масова навала дронів мене турбує — реально, ворог стільки одночасно ще не запускав.

У дружини скінчилася відпустка, проводив її до маршрутки — поїхала до праці.

Нині по обіді і сам їду до Києва, звідти в мене паравоз на Суми. О 16:40 маю сісти у вагон. Відпустка — всьо.

Мене проводжала доця, плакала. Розчулила і мене. Люблю своїх дітей, люблю свою сім’ю, дякую за гарну відпустку всім своїм рідним!

Суми. вокзал, перевірка СБУ та контррозвідкою. На зупинці бачив зайця — тварини тікають з полів до міста, чи що? Значить бої вже геть недалеко, що вони мігрують до забудови. Хоча з іншого боку, побачити щось незвичне — це на удачу.