Доню моя – поторочо...
Доню моя – поторочо!
Хліба і серця – не хочеш…
Гучно крізь натовп регочеш,
в оці – холодна пітьма.
Вихолов попіл на грудях…
Що про нас вишепчуть люди?
Чхати, що завтра – не буде!
…Стільки ж ночей задарма
гойда-погойда колиску…
Круки здіймаються низько;
в кухні облизану миску
злидні волочать в куток.
Доню моя – непокоро!
В кожному подиху – горе!
Що тобі тиша говорить?
Сон – наче світла ковток…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.