Поезія

Я крокую по алеї,

де сади чудові цвітуть,

Мені снилися ті троянди,

що вже не кровлять.

Буде спекотне літо —

і воно змахне крилом,

Я під деревом присяду,

помрію тихо про дім.

Восени жовтіє листя,

чути вибухи здаля,

По алеї йду я швидко,

плекаю квіти багряні я.

І до зими укриє

всі бульвари навкруги,

Та стою я під завією,

берегу замерзлі шипи.