Дивні рухи

Я увійшов до зали й одразу побачив цю дивну людину. Чоловік рухався – ривками, поштовхами, різко викидаючи убік руки та ноги. Без жодного сенсу – безсистемно, безглуздо… Дуже дивно!

Сенс цих рухів мені був абсолютно незрозумілий. Навіщо так робити? Якась нісенітниця! Навіщо робити такі чудернацькі кроки? Навіщо отак підстрибувати? Що це за дивна поведінка? Незграбні рухи викликали подив. Хто ця людина? Може, в нього сталося горе? Можливо, йому щось болить? Незрозумілість таких рухів навіть трохи дратувала. Ото ще мені дурість!

Нещасний! Навіщо ж так мучитися? Адже можна попросити допомогу у когось з оточення. Адже допоможуть, не звірі. Завжди знайдуться люди, які співчуватимуть. Ти тільки скажи, що болить, яка проблема. Допоможуть.

Ні, він не нещасний. Він божевільний! Це швидше за все – видно з абсолютно безладних рухів. Наче хворий «на всю голову»! Кривляння, стрибки як у тієї мавпи з байки. Дивитись неприємно. Може, підійти, запитати? Чи не потрібна допомога? А навіщо йому допомога, якщо він божевільний? Обійдеться.

Ні! Він не божевільний. Він просто придурок. Які тут сумніви? Кілька хвилин я спостерігав і дійшов однозначного висновку – придурок, конкретний і закінчений. Та ще й із задоволеним виразом на обличчі. Хіба ж можна такому допомогти? Тільки пожаліти та забути. Нехай собі кривляється. Мені ж не заважає. Убогий? Так звичайно. Саме так. Без сумнівів. Добре ще, що він один, а не колективне божевілля.

Тут до мене спереду підійшов якийсь хлопець і почав, мовчки ворушачи губами, плескати себе по вухах. Жестами показуючи, щоб я зняв свої навушники. «Ось ще один такий самий», – подумав я роздратовано, але навушники зняв і спитав.

- Що ти хочеш?

- Ти танцюєш, як недоумок. Припини! Твої рухи дивні. Неприємно дивитись, – прокричав хлопець мені в обличчя.

Я й справді трохи пританцьовував у такт своїй музиці. Невимушено та витончено. Що ж тут неприємного? Слухав шикарний джаз із плеєра через навушники. А тепер я почув у залі зовсім іншу музику, також джаз, але інший. Дивна людина танцювала під нього. З'явилося нове враження – у нього непогано виходило, ритмічно та пластично. Навіть гарно.

При цьому з'явилося ще якесь нове враження, не зовсім ясне. Одразу й не зрозумів… щось про придурка. Про кого це я?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.