За мудрістю звернемось до коріння
20038
Серед ланів й неходжених стежин
Де запах літа стрічкою лягає –
Там рідний край долонями долин
Неначе ненька ніжно обіймає.
Кує зозуля долю всій землі,
Криниці душі спраглі напувають,
До ранку тут співають солов’ї
Й волошки рясно степом зацвітають.
Пісень купальських голос золотий!
А жито наче шовкове проміння!
Щоб не забути хто і звідки ми –
За мудрістю звернемось до коріння!..
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯