Сестрички зорі

Сестрички зорі, розділіть мій сум,

адже не гоже сни на те губити,

щоб серед тисячі примарних дум

одну у казані всю ніч варити.

Вона стара,чіпляється до слів,

із неї страви точно не зліпити.

Стрімка, прутка, гучна, неначе грім,

аж хочеться фіранки затулити.

Казки,вмовляння - все не до ладу.

До ранку, - каже - буду гуркотіти!

Я до світ сонця, мабуть, присягну,

що серце вже не буде розговіти.

Коли б знатти,що буде й де впадеш,

стелити б долі,не перестелити.

Відтак не знати,що і де знайдеш,

тож будем далі зі старою гомоніти...

© Ірися ластівка (жовтень 2022р)