Монолог жінки

Монолог жінки

Без початку, а може й без кінця.

Я не одна, та серце без вінця.

І не тужу, але й не веселюсь,

Ой скоро, мамо, з небом одружусь!

Одягну білу плахту, усміхнусь,

У шати святості й покори огорнусь.

Тепер я світло, Божеє дитя…

Ой мамо, це моє нове життя.

Ще не тямуще, спрагле немовля,

В молитві манни просить у Отця:

«Дай, Господи, до тебе доторкнусь...»

Ой мамо! Я назад вже не вернусь

Щасливе, чисте, щире янголя

Крокує з трепетом в душі до вівтаря.

Я більше вже нічого не боюсь,

Коли з Творцем, ой мамо! В небо підіймусь

© Ірися Ластівка (листопад 2022 р.)

Thank God for everything.