Марафон коротких творів

Найтемніша н іч була сповита тривогою , а в горлі застрягало слово "війна", що лунало з екрану та шкрябало мозок . Очі не хотіли бачити новин , що краяли серце.

"Надто безглуздо! Неправильно! Це якийсь безкінечний дурний сон " — штрикали думки.

Кілька хвилин намагаюся заснути , та щоразу щось заважає . Пальці намацують мобілку , шукають плейлист.

Вмикаю у "випадковому порядку".

Мені трапляється пісня гурту Антитіла "Там де миє"

Найтемнішої ночі стіни моєї кімнати слухають слова Тараса Тополі " нічого не бійся в кінці сценарію хепі-енд". Я кілька разів повторюю їх про себе.

Павутиння страху більше на мене не налипає, знаю кожну темну ніч розвіює промінець світла.

Я з легкістю думаю про завтрашній день. Ще один день що наближає нашу Перемогу.