«Рукопис» Роман Фещак

Локація: кухня

Персонаж: зубожілий/а дворянин/ка

Предмет: рукописна книга

Емоція: осяяння

Додатковий параметр: відраза.

Він сидів посеред бідно облаштованої кухні на стільчику, опершись ліктями на стіл. В печі потріскувало полум'я... Темноволосий чоловік з посивілими скронями й змощеним чолом, однак з проникливим поглядом і аристократичним обличчям. На вигляд йому було близько шестидесяти. Перед ним стояла рукописна книга і металевий свічник, що утримував три запалені свічки: дві, що по боках на одному рівні, а та, що посередині гордо возвеличувалася над іншими. Відблиски полум'я грали на його зосередженому обличчю. Витанцьовували на чолі, щоках, губах і носі. Палахкотіли у його карих очах. Раптом він підвівся і з огидою поглянув на книгу. На свій рукопис, над яким він трудився половину свого життя. Скільки сил, колишній дворянин, а тепер простий старигань витратив на цей рукопис і для чого... Навіщо він його так довго писав, якщо тепер довкола нього самотність і, ні він, а ні його творіння нікому не потрібні.

Це було давно. Раніше він мав сім'ю, кохану дружину та двійко дітей: хлопчика й дівчинку. Він заможний дворянин, вона красуня гувернантка. Ніжне каштанове волосся. Тонкі брови та вуста. Худорлява постать та обличчя з крихітною родимкою зліва від носа. А її безмежні смарагдові очі... З нею він познайомився ще коли був юнаком і так вона припала йому до серця, що навіть по закінченню навчання і здобуття вищої освіти у найбільш престижних університетах Європи, хлопець не зміг забути про неї. Хоча була й старшою, для когось можливо не красивою і трішки кривала на праву ногу, але для нього вона була всім, що є на світі. Молодик знайшов її. Йому було вже двадцять, а їй за тридцять. Скромна незаміжня жінка, що досі заробляла на життя вчителюванням. Батьки відмовляли сина від такої обраниці, адже він заслуговує на кращу. На молодшу, красивішу, благороднішу. Але хлопець не поступився. Образились батьки на первенця, бо ж мали й інших спадкоємців, тому поставили ультиматум: або він одружується за ту, яку вони скажуть, або позбавляють його дворянського титулу та хай іде геть. Хлопець обурився такою несправедливістю і зробив свій вибір. Покинувши батьківський дім одурманений коханням він пішов до тієї, з ким готовий був прожити усе своє життя. Хай без дворянства. Хай без багатства і слави, але зате з коханою.

Одружились. Завели діток. Він працював вчителем у міській школі, а також навчав дворянських дітей. Ніхто навіть не впізнав у простому гувернері колишнього дворянина, бо допоки ти дворянин, доти тобою цікавляться. Так, був великий скандал, коли його батько при всіх оголосив, що позбавляє свого старшого сина титулу, та далі як завжди. Погомоніли та й забули. Так і годиться у дворянських колах, до яких він тепер вже не належав.

Йшли роки. Діти підростали, а вони старіли. Вона старіла швидше за нього, що було важко не помітити. Як тільки дружина не намагалась призупинити неминуче, але все марно. Тяжкі пологи, важка праця, недоспані ночі робили своє. Він же натомість навпаки мужнів і ставав більш зрілим, що не обійшло стороною зацікавленого погляду молодої колеги — вчительки, що не так давно почала працювати в тій самі школі, що й він. У нього з дружиною давно вже не ладилося. Брак грошей, часті хвороби дружини, побут, рутина, нестабільне інтимне життя давали свої плоди, що поволі поглинали все, що так дбайливо вибудовувало їхнє кохання. Раптом в одну мить все розламалось... Розбилось на дрібнесенькі шматочки. У дім прийшла біда. Не одразу, а поволі, наче токсин, зрада отруювала сім'ю з середини.

Йому п'ятдесят два, а їй шістдесят п'ять. Він розважається з молодою коханкою, а вона плаче ночами у подушку. Отрута поволі діє... Сусідки за спиною шепочуться, а вона з байдужим виразом обличчя проходить повз. Найкраща подруга розповідає останні чутки й доносить на чоловіка, а вона лише усміхається та й говорить, що те все вигадки. Заспокоївши подругу й лише зовні себе, вона знову закривається у спальні, щоб безшумно зануритись в подушку. М'яка тканина вже в котре мовчки приймає її сльози. Так проходили їхні д ні. Так наближалась їхня старість. Діти виросли й пішли на власний хліб. Донька вийшла заміж, а син продовжував навчання, адже не хотів як батько жити ніби середній клас. Йому хотілось чогось більшого. Молодий, красивий, розумний, перспективний з величезними амбіціями. Такий швидко приглянувся п'ятдесятилітній вдові дворянина, яка радо прийняла його й дала місце під сонцем.

Несила було більше дружині терпіти зраду та й вирішила вона з цим покінчити. Ні, не застукавши коханців на гарячому. Не вичитавши невірному цілу лекцію про праведне подружнє життя і про те як він клявся тільки її кохати. Вже надто пізно. Їй вже надто пізно щось змінювати. Надто пізно вертати. Та й молодість не повернеш, як і втрачене кохання. Єдиний вихід, який вона бачила на той момент — це покінчити зі всім. Накласти на себе руки... Отрута дісталась вже надто близько, зачепила серце, душу й отруїла її як з середини, так і зовні...

Довго картав себе старий вдівець. Довго перепрошував перед дітьми, але все марно. Ні син, ні дочка не хотіли його бачити. Навіщо їм батько, що довів їхню матір до самогубства. Їм і своїх проблем вистачає. Навіщо молодій коханці вбитий горем старигань, коли довкола безліч красивих і більш заможних чоловіків. Нікому він не потрібен, лише самотності...

Тепер йому шістдесят два. Пройшло рівно десять років як кохана гувернантка покинула його назавжди. Залишились лише спогади, які тягарем лежали на столі перед металевим свічником. В тій книзі все його життя. Він описував своє кохання. Спочатку як віднайшов його і як боровся за нього, а потім втратив. Проміняв на штучне. На підступне, брехливе, колюче як він сам. Цей рукопис, що колись мав стати бестселером зараз для нього найогидніша річ на світі. Він сам собі огидний.

Полум'я тріскотіло в печі. Він з ненавистю схопив книгу і замахнувся нею на вогонь, начебто вона могла погасити той біль, що кипів у ньому. Яскраві язички палахкотіли перед його карими очима. Відбивались у них. Він втомлено видихнув і поклав рукопис назад на стіл. Сам безсило сів на стілець. Дістав з-під столу невеличку пляшечку. Та сама отрута... Глянув крізь неї на палаючі вогники свічок і раптом його осяйнуло!

Ні! Він не піде просто так, не залишивши по собі нічого, окрім змертвілого тіла. Нічого окрім самотності. Йому шістдесят два. У нього за плечима колосальний досвід. Перед ним рукопис — історія його кохання. Це роман, який мав навчити як треба кохати. Спочатку він хотів навчити власним прикладом, адже був ідеальним зразком, але тепер у нього лише одне бажання: щоб не кохали так, як він...

Більше творів Роман Фещак

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Віктор
03.07.2023 13:05
До частини "«Рукопис» Роман Фещак"
Така людська природа, ми не цінуємо те що у нас в руках, а завжди тягнемось до більшого, а коли втрачаємо розуміємо, що насправді були щасливі раніше і так коло замкнуте(
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Валерія Матвієнко
    25.12.2022 20:10
    До частини "«Рукопис» Роман Фещак"
    Завжди засмучуюся, коли читаю такі історії, в яких вже нічого не можна змінити. А найсумніше, що навіть якщо дворянин напише роман-застереження, ніхто не встережеться все-одно, адже лише на власних помилках люди вчаться. Гарна історія, дякую. Більше сумна, ніж відразлива)) А ще зачепило "первенця" - українською краще "первістка")) І якщо приймаєте поради - половину займенників можна вирізати без шкоди тексту, він стане легшим)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Роман Фещак
    25.12.2022 00:29
    До частини "«Рукопис» Роман Фещак"
    Щиро дякую за ваш коментар. Для мене це направду важливо. Сподіваюся, ще неодноразово потішити вас своїми творами.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Роман Фещак
    25.12.2022 00:32
    До частини "«Рукопис» Роман Фещак"
    Велике дякую за такий вагомий відгук. Радий, що вам сподобалося. Так, ви вірно зрозуміли головну задумку цього твору. Спасибі за розуміння.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше