Хуртовина Негасимих Вогнищ

Він вже не пам’ятав коли надягав одяг з шкіри, а не шкіру як одяг – некроз спотворив не тільки його тіло, але і розум. Що не дивно – він знав світ ще до того, як в небесах засяяло шарлаховим ґало чорного сонця. Нєкромагів йому під стать вже майже і не залишилось. Можливо десь й на Південних Уламках та й знайдуться такі самі прастарі лічи, але навряд їх більше півсотні. Ніхто не захоче заперти себе у гниючих кістках, котрі треба міняти та перезбирати наново раз в декілька днів. Та й ще з допомогою майстрів Мертвих Рук, котрим ще треба платити бюджет невеликої дальній колонії.

І ось знов, лобна кістка, що була прибита скобами просто до решти черепного склепіння всього п’ять днів тому назад, вже сточена дірками та почала кришиться, шкіра пішла плямами, а долоні, що вже багато років складаються зі сталевих спиць більш чім з м’яз, знов не чують тепла та болю. Ось і доводиться йому лежати голим на кам’яної плиті, віддав себе на волю помічників, очікуючи що ті виконають ту працю відповідно тої шаленої платні, що кожен місяць летіла в їх гаманці, його стараннями так і не з’являлась в офіційних книгах. Це давало деяку надію, що його пальці не почорніють вже завтра, а строката тканина, нашита на його стегна та лікті, залишиться декором щонайменш тиждень, а не маскувальною сіткою на вовняній основі для шкіри, що, наче павутина, розповзеться дірками по кінцівкам.

-Мін, до вас можливо зайти? До вас постачальник ломиться, каже, він вже луну не бачив оплати за міські рейки, що ми замовляли в промисловий квартал…

А Ґельмєнтово сім’я, дуже він не хотів, щоб його помітили у такому досить.. розібраному стані! Ткачі тільки-тільки встигли розкрити його абдомен та вмастити оливою зловонні легені, а подерті та пожовклі судини повисли ламаним намистом, майже торкаючись підлоги. Занадто безпорадний він, та не хотів він щоб хтось з тих, кому він не довіряв настільки, наскільки він довіряв своїм Мертвим Рукам, бачив, на що витекли кошти на тій ж самі рейки, постачальник якій зранку бажав достукатись до його тлінних кісток.

-Відповідай йому, що я ще не готовий давати жодних звітів, але як для такої гарної людини як він натякни, що у нас доволі великі халепи з хижаками через занадто тривалий сезон линяння горгулій та ми йому усе повернемо. Я в тебе вірю, Яжек.

Все ж-таки гарно, що він немертвий – за своєю операцію він спостерігав як третя особа, дивлячись в дзеркальну стелю, в котрій сіпалися зелені вогні, вигідно підкреслювали містерію лікарів над його блідим м’ясом, що з турботою перекладали з рук в руки, тонких та вмілих. Час тягнувся як сухожилля мерця – тягуче та неохоче віддавав хвилину за хвилиною кропіткої праці, в котрій він не міг взяти участі і це вже почало його бісити. Коли хтось постукав у двері, розповідаючи про ще якісь халепи, котрі йому в чергове довелось втручатись, вже не маючи кінцівок, Баревак почав підозрювати, що на його же гроші його «одягають в чорне пір’я».

-Шановні, ви вирішили замінити мені одразу все? Мені ж треба було зробити зовнішню реконструкцію, - відповіді не було, - як переодягнутися,- ніхто з трійки хірургів голови не ворухнув і некромаг закінчив вже зовсім тихо, - вже третя година після зеніту, мені треба бути готовим вже через годину!

Без змін, мертві різьблення без краплі нежиття. Так, зовні це було схоже на буденні їх дії, але був один нюанс, який не давав йому заспокоїтись. Ну не розклався, не розклався він настільки, щоб Мертві Руки настільки запізнювались, буквально клаптик за клаптиком зрізали кожну частку його тіла. І що ще більш дратувало – так це повна безпорадність його стану, коли єдине що у нього було, був його голос.

-Тихіше пацієнт, ваше положення ще гірше, ніж нам думалось минулої луною. Цю трудність доведеться вирішувати довше та… - це «та» дуже не сподобалось древньому наміснику земель Згінника. Ще менш йому сподобалась пауза після цього «та», - та дорожче.

А от те, що після репліки Мертві Руки прибрали ті самі руки від його тлінних останків, демонстративно відійшовши від плити, відмінило все облегшення того, що питання було тільки у часі та грошах. Це не було для нього питанням взагалі та якщо ти запропонували йому і на втричі більший рахунок він би радо погодився би. Що завгодно, яку би послугу чи умову вони б йому не поставили – все б прийняв, заради того, щоб не це, як тільки він встане на ноги. Та пошле їх за Негаснучим Полум’ям як зрадників. Ґельмент, він почав підозрювати усіх, що їх купив його помічник молодий некромаг Яжек, який по протекції свого високого родича перестрибнув майже половину ієрархії та зараз хоче, щоб його же лікарі перетворили Баревака у безпорадну голову, яка говорить, що буде забута в одної з таємних кімнат маєтку голови селища. Черве Небесний, він вже надіявся, що це буде «всього лиш» змова, включно з прямим втручанням гвардійців Погонича, які хотіли тишком зняти небажаного управителя, змусивши його «зникнути» в порожніх сосудах-урнах для перевезення змінних органів. Але був вирок і гірше, щось, про що він заборонив сам собі думати. І який голова хірургів підтвердив, не дочекавшись закономірного питання «чому»:

-Ми могли б вас перебрати та зібрати знов, нанизавши кістки на сталь, ми могли б допомогти провести ритуали на людських кістках, але боюся, вам це вже не допоможе, - наступні слова його падали як каміння на скло,і кожне пробивало дірки в його надламаної віками самості, - гниль досягла мозку.

Урочисто та сумно він підняв голову, розгорнув лобну кістку як обкладинку книги, показуючи своєму пацієнтові чорну пляму, як чорного слимака, що закопався у драглисту масу найціннішого органу живого мерця. Сповнений безвихідної люті та жаху крик пронісся по освітлених зеленим вогнем кімнатам, в мить здираючи позолоту впевненості та давно фальшивого благополуччя господаря цих стін та цього цзарь-ґворна.

Він вже не пам’ятав, коли надягав одяг з шкіри, а не шкіру як одяг – некроз спотворив не тільки його тіло, але і розум. Але чого йому переживати, якщо слуги завжди нарядять його в найкращі плащі з самого гарного шовку, а червона вуаль сховає воскову відсутність обличчя, а мудрий Яжек розкаже, що він, Баревак Всеблагий, мусить наказати своїм підданим. Гарний хлопець цій Яжек, і чого він його раніше не любив… А від пустих очей у дзеркалі відволіче корона з черепів козлів, що йому подарували добрі люди Мертвих Рук…