Зимове диво

Очі втомлені давно,

І вогонь в них не витає.

Може це якеєсь зло

Мою душу опуває?

Або кригою зима

Доторкнулася до шкіри,

І тепер я крижана

Аж до самої могили?

Розтопи мене скоріш,

Випусти із клітки лева.

Хай в зимову нічну тиш

Буду, наче Королева

Снігова, якій даси

Подивитися вглиб себе

І вогонь свій віднайти,

Що даний той був із неба.

На обличчя паде сніг,

Я його тепер приймаю.

Він важливий, як і сміх

Для мене і мого раю.

На щоці – відбиток губ,

На очах – осіння злива.

Ти мені не просто друг,

О, моє зимове диво!

Розтопи мене хутчіш,

Бо я так цього бажаю.

Хай зимова нічна тиш

Снігом нас благословляє.

12.12.21