Телефонний дзвінок
000125
Одного разу я проснувся
від телефонного дзвінка.
Схопившись, мама взяла трубку,
І ми почули: "В нас війна!"
Спочатку ми не зрозуміли,
і думали,що просто жарт.
Та за хвилину над будинком
Ракета пролетіла в нас.
Так моторошно стало,страшно
Не знали,що чекає нас...
І через пару днів нас тато
Відправив у далекий шлях.
Ми довго їхали та йшли,
Покинули все найрідніше!
Та завжди з вірою жили,
Що наші ангели сильніші.
Я хоч малий,та знаю вже,
Що Україна, мир і воля
Даються раз і навіки!
І з нами завжди Бог і доля!
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯