О.

000106
Публікація: 01.01.2023
Вірш
Завершено

Кусаю твої губи!..

Кровоточить.

Ти ніби застигла

У часі.

Ми обоє безсмертні.

В мистецтві вічні.

Синергія з нами,

Добра слуги одвічні.

І тобі байдуже,

Що мої крила горіли,

Коли я падав -

Змахнуть не було сили.

Цю вічність!

До нашої і нашої ери

Я тебе чекав.

Кусаю твої губи

І п'ю тебе.

Дзюркотить -

Кусаєш мене

Аж кров кипить.

Синєво твоє я поглинаю!

Ночами здригаєшся,

Спина твоя дугою.

Скільки б не була оголена,

Все одно соромишся,

Коли торкаюсь.

Твоїх грудей.

Безмісячних ночей,

Коли повна темнота

В кімнаті.

Синєво твоє я поглинаю,

За крилами своїми

Я тебе ховаю

Від Господа очей,

Тримаю на Землі.

Ми цілуватися не вміємо,

Тому,

Підборідя в крові.

2022, березень

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі