«Іра»
Голова моя, голова. Де ти була вчора? Як би була вчора на місці, то не боліла б сьогодні. Випила аспірин, каву, прийняла душ і вирішила пропустити заняття і знову завалитися спати. Було соромно за таке рішення. Тому пообіцяла, що це виключення. І що обов'язково наздожену тему.
До обіду спала. Потім привела себе у порядок і вирішила, що час вчитися, сесія не за горами. Та одне діло думати, а інше зробити. Хтось наполегливо постукав до мене. На порозі моєї кімнати стояв Назар. Я здивувалася і хотіла щось запитати, але не встигла. Назар міцно мене обняв і поцілував.
-Ми не закінчили вчора. - І почав цілувати мої очі, потім перейшов до шиї.
-Що не закінчили?- Мені не потрібна була відповідь, я просто розгубилася від його напористі.
Він цілував мене палко і солодко, він обіймав мене міцно і ніжно. І я дивувалася, наскільки ми підходимо один одному. Він, як і в танці, ідеально веде, ідеальний партнер.
Я прийшла до тями, як він уже цілував мої груди.
-Стій!- Сил зупинятися не було, але…
-Не зупиняй мене, принцесо,- прохрипів Назар.
-Іра.
-Що? - Трохи почав проходити в себе, він важко дихав, розпалився. Та я не збиралася продовжувати, не зараз.
-Мене звуть Іра.
-Я знаю, - посміхається.
-Ти їдеш до Брюсселя?- Згадала.
-Сьогодні вночі, - він усе зрозумів.
-На довго?
-На два роки, -руки самі опустилися і почали застібати ґудзики, які він встиг розстібнути на моїй сорочці.
-Я не хочу так.- Сказала впевнено.
Відразу стало зрозуміло, що в нас немає майбутнього.
Назар летів до Брюсселю по контракту на два роки. Добивався цього ще зі студентства. Тепер має таку можливість і не збирається відмовлятися. Воно і зрозуміло. Але чомусь з'явилось відчуття, що я втрачаю щось цінне, ще не встигнувши навіть отримати.
«Йди», -шепочу йому в губи і цілую. І коли двері за ним зачинилися дивлюся на них з якоюсь безглуздою надією.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!