Тим, хто виріс у селі

Город до сонця, на горбочку хата-

Таке знайоме і таке моє.

Лиш спомин той про радощі, про втрати

Любистковим теплом мене оповиє.

Гуляли босі ноги,сміялося,жилося,

Весніло і зиміло. Та все кудись пішло.

І затенскніло серце, і засльозили очі,

І заболіла пам'ять: чи ж то було?

Було...