Ера Зумерів

- Хей кльові чуваки та чувіхи, я хочу вам показати що я роблю щоб виглядати такою файною і кльовою. Вам потрібно взяти масло авокадо, натерти огірок і це змішати. Цю маску використовувати кожного ранку, і тоді ваша шкіри буде такою трушно ніжною як у мене.

Я намастила отриману мазь собі на обличчя і посміхнулась у камеру. Треба врахувати що на мені тоді була піжама, піжама пандочки. І крем я теж намастила так, щоб це виглядало мило.

- Якщо ви не хочете самі робити ці маніпуляції, ви можете придбати цю мазь у мене. В подарунок ви отримаєте мою фотку з автографом.

Після цього відеороліку я пішла до вбиральні і одягла більш відвертий одяг, раніше стрімити можна було і в піжамі, та зараз вже було жаркувато сидіти в хаті, навіть з включеним кондішеном. Звісно я спала голяка. Бо тут ніхто не жив. Не жив, крім мене і кота Маска. Звісно стрім голяка набрав би більше підписників, але мене б забанили. А для онліфанс я ролики не роблю. Я ж не повія. А робити відео в басейні… у мене не було басейну. Вдягла анімешний топ без ліфчика, налаштувала вебкамеру так щоб об’єктив камери дивився мені прямо на груди, включила гру… Це було умовно-безкоштовна гра, “Гончин Бімбакт” від якихось китайців. Вона була мила і популярна. Ввімкнула стрім на “Твітчі”.

- Хей гайз, сьодні я спробую пройти квест де потрібно перемогти дракона. І в кінці я крутану гачу, можливо отримаю Делюка. Особливо

Коли я грала, трохи підстрибувала коли стрибала на кріслі, так щоб мої груди теж підстрибували. І я звісно за це отримувала донати. Особливо стрибала коли отримала Делюка з гачі, хоч жаба давила бо довелось задонатити 50 баксів. Та за це я отримала 100.

В обід, пішла до біо-магазинчика, де продають веганську їжу. Він був по той бік проспекту де я знімала свої апартаменти. На сходах валявся якийсь товстий бомж, щоб його обійти потрібно мені потрібно було б піти у натовп, а там спітнілі вонючі люди, бррр. Йдучі через бомжа я трохи перечепилась і полетіла на землю. Бомж повернувся до мене, - Вибачте пані, ви не забилися?

- Щоб ти здох, товстий x… Розвалився на всі сходи, йшов би на свалку, чи здох би. Там таким якраз місце!.

Піднялася, обтрусилася і пішла. Пригадала, ввечері ще тре сходити в клуб. Там Джоні буде виступати. Обіцяла, що підтримую хлопця.

...

- We never fade away, we have a pay some price!...

Я мотала головою під ритм музики і руками робила козлика. Джоні посміхався мені і навіть впав на коліна з гітарою саме переді мною.

Потім… Потім ми цілувалися, він поїхав до мене додому. Маск від переляку кудись сховався, коли ми прийшли додому. Джонні знов курив ту дешеву цигарку, куди він усі гроші просирає, що не може купити собі нормальні. От і знов, він затягнувся, та з цигарки пішов якийсь синій дим і він її кинув

- АААааа, гаряче.

- Я ж тобі казала кидати курити, - та не встигла я завершити фразу як цигарка почервоніла і вибухнула

Почалася пожежа, а я почала шукати Маска. Бо як я фото в інсту без котика. Джоні втік.

***

День для мене почався, як завжди останнім часом, в коробці. Прокинувся через те, що якісь п’яні бомжі намагалися помацати мої кармани і знайти там бодай якісь гроші. Ні, здоровим чувакам на вигляд, багато не подають. Не важливо що я блюю кров’.ю і важку роботу не можу робити.

Ви скажете, бомжі зазвичай алкаші. Ні, я такий бо колись взяв кредит, психотерапевт казала що мені потрібно якось вгамувати свої сексуальні бажання, наприклад через Тіндер. Я спробував… не вийшло. Далі пішов на курси пікапа. Отримав декілька раз від хлопців тих дівчат за котрими я спробував “бігати”.

Ставало все гірше і гірше. У відчаї вирішив спробувати піти до повії.

І...і сподобалось. Думав що декілька тижнів походжу і все. Та ні. Побачив що настрій у мене покращився, та й взагалі ефективність роботи на роботі. До цього моменту я наче спав.

Та я стільки не заробля щоб ходити так регулярно, а мені кортіло спробувати нові пози… В якомусь сенсі мені повезло і не повезло. Я став постійником в борделі, але хорошому. Тому подумавши, я вирішив що продовжу свою “терапію” взявши кредит в банку.

Ну і ви знаєте українські банки, 60% річних це не межа. Коли була робота, я так-сяк намагався платити. Та там виросла комуналка, а потім я втратив роботу. Спробував бути вантажником, але надірвався. А потім втратив квартиру, бо не міг її оплачувати та й борги за кредитом були великі. До мене приїджали коллектори і сильно побили.

Відігнавши бухариків, я сів на кортонці і дістав кусень цвілілого хліба котрий у мене залишився. Тре буде потім піти до безкоштовної столовки, - подумав я, але тут з’явилась вона, краля. Ще рік тому я був геймером і вже тоді вона була популярна стрімерша. Я не міг відвести очей і тому не встиг притиснутись до стіни, як дівчина перечипилася і впала.

- Щоб ти здох, товстий x… Розвалився на всі сходи, йшов би на свалку, чи здох би. Там таким якраз місце!.

Можливо вона права, може дійсно моє місце на звалищі чи може стрибнути з колії в метро. У мене повинно залишитись десь пару гривень, зберу те що накидали, може якраз вистачить щоб зайти всередину.

На мене дивився якийсь дивний чувак увесь цей час, в дорогому костюмі.

Ось і метро, тут ще барельєфи старих радянських часів. Підійшов до колії. Зробити тре тільки крок…

- Постривай, почув я голос, - чому такий файний хлопчисько хоче покінчити з життям?

Відчепись…

- Я звісно відчеплюсь, та хлопчику, я хочу тобі запропонувати шанс.

- Який шанс?

- Я продюсер реаліті шоу, котре показує як людина котра досягла дна може піднятися, звісно якщо зможе…

Маск загинув, я отримала велику кількість опіків. Я звісно отримала дуже багато донатів від стріму в лікарні. Та…

- Слухай, ти нам винна 50 000 баксів, ти спалила нашу хату

- То не я… у мене тільки 10 тисяч.

- Бери кредит, не знаю… роби що хочеш.

В банку і мікрофінансових установах я отримала ще декілька тисяч долларів і все.

Повертатися в свій рідний Крижополь я не хотіла. Та стріми більше не давали грошей, через обличчя і шкіру шиї котрі отримали опіки. А на операцію грошей не було. Та й мене шукали колектори. Я потикалась по друзям, поки їм не набридла і пішла бомжувати. І знову мене побили, бо місця були зайняті своїми.

Сіла на картонку, де колись сидів той бомж. Навколо проходили ті ж самі вонючі люди, котрі інколи давали копійчину. Бачу біля мене стоять два чоловіки, обличчя одного схоже мені знайомо.

- Слухай, давай запросимо її до проекту. На неї болісно дивитись.

- Так це ж те дівчисько, котре жбурнуло твої копійчини тут по долу. Її настигла її карма.

Я зрозуміла що вони кажуть про мене. Мені було соромно за те що я зробила тому хлопцю. Дійсно, може я не маю право на шанс… знову піднятися.

Піднялась і пішла в метро, тре з цим скінчити. Навіщо жити, коли ти був чудовиськом всередині і тепер став назовні… Підішла до колії… Ще крок…

- Не потрібно це робити. У мене є для тебе пропозиція…, - почула я голос бувшого бомжа за спиною.