***

10039
Публікація: 30.01.2023
Вірш
Завершено

Моє волосся пахне цигарковим димом

І мерехтить у неоні відблиск очей.

Атлас із шовком обійнявши руками -

Зривають твою душу з петель.

Мов у тумані пливе колом старість

І юність за нею бігом,

Із присмаком крові і серцем твоїм -

Воно отруїть нас світлом фальшивим.

Чай із цукром, чи, може цукор без чаю?

Чого наразі твоя душа забажає?

Зимове повітря балкону приймає до себе,

Огортає смаком сигарет...

Женьшень, чи малина?

Та немає різниці чим воно пахне,

Якщо ранок не вб'є відсутність грошей.

І наступного разу ніч нас зустріне

Розпеченим жалем та холодним, покинутим чаєм.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі