Залізна коса

Коса - дівоча краса

Її бачили на териконах. Зазвичай підлітки, що любили там лазити попри заборони дорослих. Та варто було комусь звернути увагу на дівчинку з залізною косою до самої землі - як вона тікала. Щезала, ніби під землю провалювалася.

Один міський божевільний розповідав, що бачив як чоловік у шубі розчесував граблями залізне волосся дівчинці, а потім заплітав його.

Ніхто йому не повірив. В сучасному світі міфам не місце.

Знаходилися відчайдухи, що намагалися здобути підтвердження міської легенди про Шубіна та Залізокосу. Та терикони вміють зберігати свої таємниці.

***

Розвідувальний підрозділ вирушив на завдання. Дрон зафіксував просування ворога. Та супротивник так і не прибув у ймовірний пункт призначення.

Сталася така розмова:

- *пшш* Доповідайте!

- Ворог відсутній.

- *пшш* Як? - здивувалася рація.

- Техніка є. Зброя є. Жива сила - відсутня - рапортував військовий.

- *пшш* Знову?! Та, що ж це таке коїться! - розхвилювався рація, і вже спокійніше додала. - Повертайтеся.

- Плюс, плюс.

***

Він не знав де знаходиться. Навколо була лише темрява. Повітря було сперте.

Він йшов маршем у колоні. Їх доволі довго гнали, аж раптом земля пішла з під ніг і огорнула темрява.

Обмацав простір навколо себе і з'ясував, що знаходиться в тунелі. Під землею. Хвиля паніки затопила груди. Почав задихатися. Стіни давили. Здавалося ось-ось обвалиться стеля і він назавжди залишиться похований у темряві.

Щось торкнулося плеча. Він сахнувся і крикнув у темряву:

- Кто здесь?

Темрява мовчала.

Сердце калатало мов навіжене. По хребту пробігли мурашки. Волосся стало дибки. Він потер долоні об штани, рукавом витер піт з чола і завмер затамувавши подих. Вслухався.

Щось шугнуло повз і почувся дзвінкий сміх. Нерви не витримали і він побіг волаючи від жаху. Зупинила його стіна в яку він з усього розмаху врізався.

Збоку почувся голос.

- От дурний...

Він обернувся і був засліплений світлом.

Здоровань з коногонкою на шоломі роздивлявся мобіка в брудному однострої, що скорчився на підлозі тримаючись за розквашений ніс.

- Ось і ти. Як би заїжено, це не звучало - та йди за мною якщо хочеш жити.

Хлопець піднявся спираючись за стіну. Здоровань навіть не поворухнувся, щоб допомогти. Сунув залізний канат.

- Тримай! Тримайся міцно, бо якщо загубишся - я знову шукати тебе не буду, будеш блукати сам. - процидів крізь зуби.

Хлопчина міцно вчепився в метал, і вже потім помітив, що ще кілька постатей теж міцно тримаються за нього.

Здоровань зі світлом їх перерахував, зробив помітку в блокноті, який сховав у кишеню шуби і повів веревечку заблукалих за собою.

За кілька поворотів вони вийшли в коридор в якому з підлоги стирчав офіцер, що намагався видерти себе з кам'яної пастки.

- Ба! Які люди! - вигукнув провідник. - Снигерьов, а ти чому тут?

Той спочатку застиг засліплений світлом, а потім щось промирмотів.

- Ах наказ! Біднесенький ти мій! - сюсюкав провідник, навіть не намагаючись допомогти. Хтось шепнув, що знає цю гниду, і сплюнув під ноги.

- Пам'ятаю ти дуже пишався, що в тебе вдома дуже багато нафти. Що ж, тепер ти сам станеш нафотою. За кілька мільярдів років. Тобі давали шанс, та ти його профукав. - і він пішов далі не зважаючи на лайку офіцера, що ще глибше провалювався під землю.

Їх вивели на поверхню. Проморгавшись хлопчина зміг розгледіти, що знаходиться на вершині насипної гори. Разом з ним ще девять переляканих солдатів, перемазаних вугільним пилом, і двоє цивільних. Чоловік у шубі, що вивів їх на поверхню, і дівчина, що накручувала на лікоть залізний канат. Придивившись уважніше він зрозумів, що тот не канат, а її власна коса. Чоловік підкотив платформу, та наказав вилазили на неї, і нізащо не злазити якщо не хочуть знову у темряву.

Довелося докласти певних зусиль, щоб відпустити косу і виконати наказ.

Їх привезли до смугастого стовба і безжально висипали ніби вугілля з кузова. Хто не встиг зіскочити - повалився на землю.

- Что нам теперь делать?

- Що вам робити? Ах ви сучі діти! Та бодай би вас пропасниця вхопила!! Щоб вас підняло та гепнуло!

Чоловік в шубі, ще довго лаявся і сипав прокльонами. Слухачі налякано збились у купку. Хоч розуміли через слово - та загальний зміст уловили.

Чоловік видихся. Відхекавшись вже більш спокійним тоном сказав:

- Я скажу, що вам НЕ РОБИТИ - нізащо в світі не повертайтеся на ЦЮ ЗЕМЛЮ. Якщо не хочете навіки лишитися В НІЙ.

Він уважно подивився на переляканих хлопчаків. Сплюнув їм під ноги і пішов назад, лишаючи по собі серед степової трави стежку з вугільного пилу, що сипався з його шуби.

Йому треба було діставати нагора наступну партію.