Попіл на хвилях
Місто біля моря вмирає. Але воно ще багатьох зайд забере із собою.
Третє місце конкурсу "Міфи серед нас", Є частиною маріупольського циклу.
35333389
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Аріна Дорошенко02.03.2023 00:35
До частини "Попіл на хвилях"Сумно та зворушливо. Сподобалося, як повторюється фраза «місто, що вмирає»
⋯
Валерія Малахова02.03.2023 04:04
До частини "Попіл на хвилях"Дякую!
Насправді, я все ж дуже-дуже сподіваюся, що місто оживе. Але оплакати його долю мені було потрібно.
⋯
Валерія Малахова25.02.2023 03:16
До частини "Попіл на хвилях"Сьогодні рік, як ми прокинулися у новому світі.
Як же я їх ненавиджу...
⋯
Лана Філлі25.02.2023 10:34
Та якби рік...
Ваш текст - як один із цвяхів у домовину РІ.
А ненависті вони, думаю, не варті...
Вони у своїй захлинуться.
Дякую вам за цей текст.
⋯
Валерія Малахова02.03.2023 17:37
До частини "Попіл на хвилях"Так, війна триває вже дев'ять років, і люди гинуть дев'ять років. Просто рік, як всі почали це визнавати, в усьому довбаному світі.
Вони не варті ненависті, але стриматися я не можу. Я бачила фото вулиці та будинку, де зростала.
⋯
Тетяна Левченко24.02.2023 10:53
До частини "Попіл на хвилях"Дякую!!! Прочитавши, почуваюсь боляче і разом з тим урочисто.
⋯
Марко Сполох16.02.2023 23:49
До частини "Попіл на хвилях"чудовий твір
а за те, як органічно вплетений міф у наші реалії окрема похвала
⋯
Молодчиня16.02.2023 14:37
До частини "Попіл на хвилях"Спойлер!
О, то вона богиня помсти Алекто! Гарно розкрито її сутність. Гарне оповідання і дуже щемливе.
⋯
Валерія Малахова16.02.2023 14:56
До частини "Попіл на хвилях"Дякую! Так, це саме вона, одна з трьох ))
⋯
Хельга Мартин13.02.2023 10:01
До частини "Попіл на хвилях"Коли я побачила назву міста серед тегів, мені здалось, що моє серце на мить стисло від болю. Ніколи не була в тій частині України, не бачила її красот, і певно вже ніколи не побачу яким це місто було раніше. Скрізь сльози текст розповіді трішки розмивається, але це нормально, скоро буде рік як вони стали моїм частим спутником. Маю надію, що воно як встане з попелу як птаха Фенікс і час руїн забудеться як старий кошмар.
⋯
Валерія Малахова13.02.2023 10:05
До частини "Попіл на хвилях"Я теж маю таку надію. Бо це все ж таки місто, де я народилася та виросла. Я дуже хочу, щоб сталося так, як ви кажете.
⋯
Валерія Малахова13.02.2023 10:29
До частини "Попіл на хвилях"Яким був Маріуполь... Знаєте, він був дуже різнобарвним. Коли я чую, що він був "русским горадом", хочеться вбивати. В ньому жили греки, татари, уруми, румеї, українці, білоруси, євреї, вірмени, узбеки, азербайджанці... Стільки мов, стільки кольорів! Так, в 90-ті там було важко виживати - але ж було усюди важко! Але Маріуполь завжди був готовий прихистити тих, кому ще гірче та важче. В ньому є... була вулиця, яку збудували для переселенців після спітакського землетрусу. Була вулиця для переселенців з-під Чорнобиля. А скільки він прийняв біженців з Донецьку!..
Він був дуже-дуже теплим. Навіть коли приїжджаєш до Донецьку, там вже на кілька градусів прохолодніше. Це через Азовське море.
Вибачте. Не зуміла втриматись.
⋯
Хельга Мартин13.02.2023 11:07
Дякую) ці спогади дуже цінні, вони змогли трішки розкрити минуле життя цього чудового міста)
⋯
Сонячне зайченя 12.02.2023 21:47
До частини "Попіл на хвилях"Сум, біль пронизують твір і гострою голкою вриваються в серце читача
⋯
Анатолій12.02.2023 16:23
До частини "Попіл на хвилях"Дуже гарний твір, але моторошно читати, що місто біля моря вмирає.
⋯
Валерія Малахова12.02.2023 18:11
До частини "Попіл на хвилях"Гадаю, воно відродиться знову. Але зараз... зараз його вбивають.
⋯
⋯