Відродження

Мироточить моє "люблю" —

Хтось цвяхує до древа серцем.

Я себе на думках лювлю,

Що повернення —

Гірше смерті.

Збожеволіла?

Ні.

Проте...

Ще воліла б, мій Боже, дива:

Тую рану, що миро йде,

Не колоти ізнов наживо.

І покласти митарствам край,

Поховати насмішки ниці...

Кровоточить твоє "бувай"...

Тільки миро

Цінніш

Кровиці.

Тетяна Волошина (Савчук)