Блудний син

Я світами блукав, наче місяць по чорному небу.

Я шукав між зірок то вродливу, то надто святу.

Я збивався з доріг. Авраама гукав без потреби.

І забув про Твій дзвін, замилований у марноту.

Я розгульним бував. Я нажите розтринькував сценно.

Я упав із висот. Я дожовував хліб за свиньми.

І тоді я не чув, як просили планети у мене

Повернутись у дім, що безмовно чекає, з юрми.

До півсмерті дожив. На сніданок випрошував змиви.

У судомах згадав, що в Родителя мав я усе...

Як далеко той дім... Як близесенько янгол брехливий.

Як принижений Той, Хто єдиний ще душу спасе...

Тетяна Волошина (Савчук)