Колись вона стане йому незнайомкою

Колись вона стане йому незнайомкою.

Не частиною серця й душі, а під ніготь загнаною голкою.

Може, стане тріскою в оці або сілью на вічній рані.

Завжди буде однією із тих, що вже не так сильно болять, але зовсім не заживають.

Колись вона стане обличчям із сотень обличь. Одиницею серед безмежного літочислення. Перестане являти собою осонову його основ. Не схвилює душі, не потревожить мислення.

Вони розминуться у вирі людей, а він просто її не впізнає. Тепер вона носить уламки прозорого льоду на шиї, немов коралі, вони можуть вбити, застрягнути тріскою в оці, стати сілью на рані.

Та їй більше не перекрити йому повітря, не пов'язати на шию камінь.

Вона залишиться спомином, чи радше розчаруванням.

Колись він назве її ім'я синонімом некохання.

Напише велику книгу із пурпуровим форзацом. Присвятить кожну із тисячі сторінок їй. Включно з першим рядком і останнім абзацом. Він не виведе звідти високу мораль, не возвисить її безпощадного образу.

Незнайомка з знайомим обличчям — тепер королева снігів і зим. А у нього у правому передсерді критично глибоко встрягнув шматочок льоду.