Кохаю

Знаєш, за що?

Ні, не за фарс.

Не за ведмедів

Й розмови про Марс.

Ні, не за гумор,

Ні, не за сміх

І не за той найсолодший

Наш гріх.

І не за посмішку,

І не за очі

(Хоч вони й сняться мені

Серед ночі).

Не за злі жарти,

Що ти жартуєш,

Злий ти коли

Чи коли ти сумуєш.

Не за обійми,

Якими стискаєш.

І не за те,

Що приємно караєш.

Не за твою нереальну удачу,

І не за те, що від милості плачу.

Не за розмови удвох до півночі

Чи що годуєш, як їсти я хочу.

Не за твоє

Богом створене тіло

Що я завжди

Так шалено хотіла.

І не за те,

Що мене проводжаєш.

І не за те,

Що на нервах ти граєш.

Не за чудовий музичний твій смак.

Чи що співаєш, бува,

Як дивак.

Не за твій розум

Чи твої думки,

За твої гроші

Чи навпаки.

Не за парфуми, чи за сорочки,

Чи що ти знаєш слабкі мої точки.

Знаєш, за що люблю тебе я?

Й коли я без тебе-сама не своя?

За те, що лиш гляну ліворуч, праворуч

І усвідомлю:

Ти поруч.

18.02.2017