День

День бринить, як струна,

У всесвітнім оркестрі,

Ранок випив до дна –

Сам господар у місті:

Котить сонце в зеніт,

Зазирає у серце,

Із минулих століть

Смиче лагідне й з перцем,

Щось примножить, зміцнить,

Щось обтеше чи знищить,

То червоним яскрить,

А то чорного вкришить…

Многоликий, значний,

Лиш один, неповторний,

У концерті життя

Є співучим акордом.