Андрій

100126
Публікація: 08.03.2023
Вірш
Завершено

Пристрасть палає,

Розум спопеляє,

Життя відбирає,

Мову віднімає.

Без тебе раю не маю,

Ох, як палко кохаю,

Що й на світі все забуваю,

Як в твоїх обіймах буваю.

Кохання твоє,

Все що в мене є.

Щохвилини казатиму,

Що кращого ніж ти я не знатиму.

Андрюшечка,

Моя душечка.

Очі твої щасливі,

Такі мрійливі.

Голос твій манить,

П*янко дурманить.

Руки обнімають

Серце проймають.

Губи палкі, ніжні

Мов троянди підсніжні.

Ох, Андрій,

Жіночих сердець ти крадій.

Твої ласки проймають

І душу тримають,

Не відпускають.

В полоні ласки,

Дивної казки.

Згораю, палаю,

В ласці потопаю.

Чари твої неземні,

Очі твої чарівні,

Богом даний мені.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі