Звикаєш

Звикаєш до всього у цьому ти світі,

Звикаєш до болю, що душу турбує,

Звикаєш до скошених поглядів миті,

Звикаєш, що друг твого серця не чує.

Звикаєш, що спогади зовсім не гріють,

Звикаєш, що всім все навколо байдуже,

Звикаєш до того, що мрії хворіють,

І вже покидають засмучену душу.

Звикаєш заучені фрази казати,

Коли хтось по звичці про справи питає.

Звикаєш ти поглядом лиш проводжати,

Бурхливе життя, що без тебе минає.

Звикаєш до всього у цьому ти світі,

Але не звикай до дарунків від Бога.

Не треба звикати до запаху квітів,

Якими встеляє твою Він дорогу.

Не звикни, будь ласка, до світла навколо,

Коли у очах твоїх темряви плями…

Не звикни до Бога, не звикни ніколи,

До Того, Хто любить тебе до безтями.

10.06.21