Попелюшка й Колобок

Умови змін:

Попелюшка - кришталевий черевичок виявився дуже крихким, покотився по сходах та розбився. Принц довго шукав Попелюшку, але так і не знайшов.

Колобок - Колобок був слухняним та залишився у діда й баби.

Всі ви знаєте історію Попелюшки : бідна дівчина-сирота, яка жила із злою мачухою і зведеними сестрами. Вона відправилась на бал, завдяки допомозі феї хрещеної, де зустріла кохання всього свого життя, Принца.

Та з цього моменту розпочинається зовсім інша історія…

Попелюшка дуже поспішала, щоб встигнути до півночі повернутися додому, поки чари Феї-хрещеної не розвіялись. Коли вона бігла по сходах, то загубила один черевичок. Кришталевий черевичок виявився дуже крихким, покотився по сходах та й розбився. Принц довго шукав Попелюшку, але так і не знайшов її. Побачив він лише уламки кришталевого черевичка, та вони не могли допомогти йому в пошуках.

Загорював Принц, замкнувшись у своїх покоях. Не знав він як тепер знайти свою кохану. Та на допомогу прийшов один з міністрів.

— Мій принце, дозвольте вам сказати. Ви знайшли уламки одного кришталевого черевичка. Отже другий цілий, зостався у вашої обраниці.

Зрадів Принц, відправив гінців в усі куточки королівства, з оголошенням, що одружиться з тією, в кого буде другий кришталевий черевичок.

Почула Попелюшка новину і з нетерпінням чекала приїзду Принца. Проте Мачуха щось запідозрила. Стала вона стежити за Попелюшкою, і побачила як та ховала кришталевий черевичок.

В день, коли приїхав Принц, побігла Попелюшка на горище, забрати кришталевий черевичок. Та не знайшла його. Мачуха першою забрала черевичок, а Попелюшку замкнула на горищі. Сама ж з доньками вийшла до Принца і його свити.

— Вітаю любий зятю, ось кришталевий черевичок який ти шукав, — промовила урочисто Мачуха. — А ось це моя донька, їй і належить черевичок, — вивела вперед старшу доньку.

Принц одразу побачив, що дівчина не схожа на його тендітну кохану, та що тепер робити не знав. Кришталевий черевичок точно був справжнім.

— Нехай дівчина одягне кришталевий черевичок, — прийшов на виручку міністр.

Та як старша донька не старалась, а впихнути свою велику ногу, у тендітний кришталевий черевичок не могла.

— Вибачте Принце, я трохи наплутала, цей кришталевий черевичок належить моїй молодшій доньці, — роздратовано відштовхнувши старшу доньку, вивела перед Принцом Мачуха свою молодшу.

Але й її спіткала невдача. Надто маленьким і тендітним був кришталевий черевичок.

— Можливо у вас є ще одна донька? — запитав Принц, — інакше як ви поясните наявність у вас кришталевого черевичка?

Розізлилась Мачуха, що не вийшло влаштувати щастя дочок. І що Попелюшка тепер з Принцом будуть щасливі. Не могла вона цього допустити, тож мовила:

— О мій Принце, не хотіла вам казати, та справді є в мене третя, наймолодша донька. Вона в мене дуже добра і ніжна натура. Їй цей черевичок належить. Не витримала вона довгої розлуки з вами, серденько молоде краялось і кров'ю обливалось. Подумала моя кровинушка, що розлюбили ви її, і втекла з горя на Чорне болото. Пробачте, не змогла її вберегти, надто вже сумувала моя донечка за вами.

Мачуха навіть сльозу пустила, неначе справді сумувала за донькою. А принц і повірив, осідлав коня і поскакав з усією своєю свитою в сторону болота.

Задоволена скоєним прийшла Мачуха до Попелюшки.

— Усе, згинув твій Принц. Поїхав на Чорне болото, а звідти ніхто не повертається. Як не дістався моїм донькам, то нікому не дістанеться! — Голосно розсміявшись Мачуха додала, — а ти негіднице, до скону тут сидітимеш, світа божого не побачиш.

Залишившись на самоті заплакала Попелюшка. Проплакала гіркими сльозами до самого вечора. А як загорілись на небі перші зірки, одна з них зірвалась з неба і полетіла на землю. Опустившись перед дівчиною зірка яскраво спалахнула, перетворившись на Фею-хрещену.

— Не плач моя люба. Живий твій коханий, не згинув він в болоті, проте втрапив у іншу халепу. Впіймала його Болотяна відьма, і тільки ти можеш порятувати. — промовивши це простягнула Фея-хрещена три горішки на долоні, — ось, візьми їх, вони стануть тобі в нагоді. Вирушай в дорогу з першими променями сонця, ніхто тебе не зупинити. — Вклонившись Попелюшці, Фея-хрещена, в яскравому спалаху, знову перетворилась на зірку, і повернулась на небо.

Рано-вранці з першими променями сонця, вийшла Попелюшка із своєї кімнати. Двері самі прочинились, не встигла дівчина до них доторкнутись. Попелюшка тихо скрадалась коридорами дому, щоб нікого не розбудити. Та дошки в підлозі, і сходинки весь час зрадницьки поскрипували, розриваючи ранкову тишу. Проте, як і сказала Фея-хрещена, в домі всі міцно спали, і ніхто не зупинив Попелюшку.

Цілий день йшла Попелюшка в сторону болота, і на вечір дуже стомилася. Та раптом побачила вона будиночок край лісу, і вирішила на ніч попроситись. Постукала в двері, та ніхто не відчинив. Постукала вона ще раз і на цей раз їй відчинили. На порозі стояв рум'яний колобок, охайний і чепурний.

— Вітаю, — привітався Колобок, — не часто у нас бувають гості! Ти мабуть втомилась, заходь у дім. Зараз батьки прийдуть, вечерею тебе пригостимо.

Подякувала Попелюшка, заходячи у дім, а за хвилину, зайшли і дід з бабою, батьки Колобка. Зраділи старенькі гостьї, накрили на стіл смачну вечерю, а потім за чашкою чаю стали розпитувати, що ж привело дівчину в їхні краї.

Розповіла Попелюшка про все що її спіткало, про злу мачуху із зведеними сестрами, про перший бал і принца, про Фею-хрещену і те як Мачуха обманула її коханого Принца. А вона прийшла його рятувати.

— Ой біднесенька ти наша, скільки пережила, — заойкала Баба.

— Ох і нелегке випробування випало тобі. Болото саме по собі небезпечне, та дорога до нього пролягає через дрімучий ліс. Сама ти туди ніколи не дійдеш, — промовив задумано Дід.

— Живе там відьма Болотяна, — притишила голос Баба, озираючись, наче відьма може її почути, — колись тут було велике село, та відьма всіх жителів піймала і згубила. Не варто тобі туди ходити.

— Але я не відступлюся, — вперто промовила Попелюшка, — нікому окрім мене врятувати Принца.

— Мамо, Тату, дозвольте мені допомогти Попелюшці, — попрохав діда з бабою Колобок, — я добре знаю ліс і зможу її провести.

Знали дід з бабою добре серце свого сина, тож і погодились. А на ранок Попелюшка з Колобком вирушили у дорогу.

— Я знаю цей ліс краще за будь кого, — авторитетно заявив Колобок, — з народження тут гуляю, збираю для батьків ягоди й гриби.

І Колобок не вихвалявся, він справді знав усі лісові стежки і переходи. І швидко провів Попелюшку таємними, ледь помітними, стежками напряму до самого болота.

— Там, в центрі болота, на острові живе Болотяна відьма, — промовив Колобок вказуючи напрямок, — та я нажаль не знаю стежок, які б туди вели.

— І що ж нам тепер робити? — В розпачі запитала Попелюшка.

— Є в мене одна ідея, головне не лякайся, і слідуй точно за мною, — промовив Колобок і підійшов ближче до болота, а тоді почав співати:

— Я слухняний Колобок,

По кутках метений,

З любов'ю печений,

Нікого в біді не залишаю,

Всім допомагаю.

Затягнув свою пісеньку Колобок, і з кожним його словом стали випливати на болоті величезні крокодили, щоб послухати. Не встигла Попелюшка і злякатись, як страшні рептилії вистроїлись в ряд, сформувавши подобу містка. Не перестаючи співати Колобок схопив Попелюшку за руку і пострибав по спинах крокодилів.

— Хух, давно я так довго не співав, — видихнув Колобок як тільки вони ступили на острів, в центрі болота. — А в цьому замку і живе Болотна відьма. Тільки є одна проблема, люто ненавидить вона дівчат, і одразу проклинає, як тільки бачить. Тобі не можна так іти, треба замаскуватись.

Згадала Попелюшка за подарунок Феї-хрещеної, витягла один горішок і розломила його, а в середині виявився чоловічий одяг мисливця. Швидко перевдяглася Попелюшка, добре замаскувавшись і пішла прямо до замку Болотної відьми.

На воротах не було охорони, тож Попелюшка з Колобком вільно зайшли в середину. Здавалося що у замку ніхто не живе, така пустка панувала довкола. Та раптом вони почули музику, звук якої вивів їх прямо у велику ошатну залу. Ніде не було видно музикантів, музика неначе лунала сама по собі. Довкола стояло багато чоловіків ошатно вбраних, і з масками що прикривали обличчя. А в центрі зали стояв трон, на якому сиділа жінка. Вся в бородавках, з кривими жовтими зубами, брудним волоссям, що звисало пасмами, і сукні, більше схожій на ганчірку для підлоги. Це й була Болотяна відьма.

Побачивши Попелюшку, перевдягнуту мисливцем, не впізнала відьма в ній дівчини, і сплеснула в долоні промовивши:

— Яка дивина, знову до мене завітали гості. Що привело тебе, мисливцю, до мене, і чи знаєш ти правила що тут панують?

— Вітаю, вельмишановна пані, — мовила Попелюшка грубим голосом, — шукаю я принца, чи не бачили ви його часом?

— Принца кажеш, — посміхнулась, показавши криві зуби відьма. — Це моя земля і мої правила, кожен хто сюди приходить має шанс на порятунок. Якщо виконаєш дві мої умови, то зможеш піти разом із принцом і всіма іншими. Якщо ж ні, то залишишся тут навіки щоб розважати мене. Перше завдання - на площі в одну купі змішались пшениця, гречка, просо і горох. Розділи їх усіх в окремі мішки. Можете працювати в двох, я не проти. — Вказала відьма рукою в сторону площі і голосно розсміялася.

Попелюшці і Колобку нічого не залишалося, як іти виконувати завдання. Та побачивши гору зерна схопився Колобок в розпачі за голову.

— Та ми вічність будемо його перебирати.

— Не переймася, з цим нам допоможуть, — посміхнулась Попелюшка й озирнувшись довкола кілька разів плеснула в долоні. Мить нічого не відбувалося, а тоді з усіх усюд збіглися миші і щурі, злетілись голуби і горобці. — Друзі, допоможіть нам будь ласка, розділити все це зерно. — Попрохала Попелюшка, і вся ця різношерста зграя накинулась на купу зерна, і стали розтягувати його в різні сторони, наповнюючи мішки. Попелюшці й Колобку тільки й залишилось, що зав'язувати повні мішки. Не пройшло й години як усе було зроблено.

Повернулася Попелюшка з Колобком у залу до Болотяної відьми.

— Все готово, ми виконали ваше завдання.

— Так швидко, — не повірила відьма, й поглянула кудись у бік, наче могла бачити площу крізь стіни і перевіряє правдивість слів. — Ну що ж, неочікувано. Не думала що ви так швидко впораєтесь. Тоді ось вам друге завдання, до кінця дня ви маєте мене обманути.

— Дозвольте сказати, — промовила Попелюшка розкриваючи в руках другий горішок. — Але я вас вже обманула.

Горішок в руках Попелюшки розкрився, вивільняючи ніжну голубу шовкову тканину. В яскравому спалаху, на очах в усіх присутніх Попелюшка перемінилась з мисливця на прекрасну діву, в легкій шовковій сукні кольору безхмарного неба.

Побачивши це Болотяна відьма вскочила на ноги, вся аж затряслася від злості.

— Та як ти посміла прийти в мої володіння! Ще й стати перед моїми очима! — лютувала відьма. — Хіба не знала ти, що кожна дівчина, що попадається мені стає болотяною крокодилицею. І зараз ти…

Та не встигла відьма договорити, перервала її пісня Колобка:

— Я слухняний Колобок,

По кутках метений,

З любов'ю печений,

Нікого в біді не залишаю,

Всім допомагаю.

— Я виконала ваші завдання, — вигукнула Попелюшка, поки Болотна відьма не відійшла від чарів Колобка. — Тож дотримайте слова, відпустіть Принца і всіх інших!

— Добре, ваша взяла, заскреготала зубами відьма, а тоді змахнула рукою і Попелюшка з Колобком опинились перед лісом.

Першими з лісу вийшов Принц і його свита, а за ними всі інші парубки, що перебували в полоні Болотяної відьми. За ними стали виповзати з лісових хащів крокодилиці, і як тільки вони ступали під сонячні промені то перетворювались на дівчат, яких колись зачарувала відьма.

Принц, побачивши Попелюшку, одразу її впізнав, і підхопив на руки, щоб більше не втратити. Врятовані люди виявились жителями селища з якого походили батьки Колобка, і в подяку за порятунок вирішили вони справити для Попелюшки і Принца весілля. А в останньому горішку для закоханої пари якраз було весільне вбрання.

Щасливий Колобок, що зміг допомогти Попелюшці, і врятувати жителів селища, повернувся до своїх батьків. Тепер він був героєм в очах односельчан. Та він не загордився від цього, просто радів що зміг допомогти, і продовжив піклуватись про своїх батьків.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Олександр Кужель
23.03.2024 09:19
До частини "Попелюшка й Колобок"
Все так оптимістично, підпустимо вам саспенсу ))А що, коли... Колобок - поминальний хліб, у який, за повір'ям вселяється душа померлої Дідової і Бабиної дитинки. У казки з'явився новий сенс))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Стю Слейтерус
    24.03.2024 18:49
    До частини "Попелюшка й Колобок"
    Чудова ідея, втілюйте) Насправді варіантів багато, варто змінити якийсь елемент казки, чи додати щось нове і вже виходить зовсім інша історія.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Сергій Гальченко
    29.03.2023 13:48
    До частини "Попелюшка й Колобок"
    Цікава та зворушлива казка! Добре поєднались Попелюшка з Колобком. Дійсно вийшло не гірше ніж оригінал. Гарний задум з болотом та зачарованими мешканцями. Ніби читаєш окрему казку. Сподобалась добра кінцівка!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше