Літаючи про землю забували

Літаючи про землю забували,

Повзучи не дивилися на хмари,

Але ж землі без неба не буває,

Як хмар з озерної чи річкової пари.

Всміхаючись, у серці проклинали

Тікали щоби тільки повернутись.

Навчали інших, та самі не знали.

Боялись, лиш бажаючи торкнутись.

І вірячи у всьому сумнівались.

І бачучи на все закрили очі

Бо ж з ними це ніколи не траплялось,

Бажаючи казали, що не хочуть.

І брешучи казали, що кохають.

Кохаючи брехали всім і всюди.

Робили з себе ніби ідеалів,

Але насправді, лише дрібні люди.

Йдучи на мить, потрібно зупинитись.

Літаючи, присісти на гіллі.

Й невірячи, але часом молитись.

І підніматись будучи на дні .