ранок

я зрідка просинаюсь дуже рано,

щоб слухати, що робиться у світі:

неначе вийти на уявний ґанок,

вдихаючи стривожене повітря

а потім знову спати ляжеш,

тамуючи хвилини заспокійливо

у снах приходить надто бажане,

чого ти зрікся, помудрівши з віком

отак ми всі відходимо у тінь,

як діти виростають непомітно

як стримати їх хочеться од війн,

але нестримно лиш втрачаєш літо.

а часом хтось приходить надто юний,

щоб здивувати твій старечий світ

я також був колись таким же буйним,

готовий до нечуваних гонитв.