бог

сльози ланітами донизу стікають,

ключиці палають гарячковим вогнем.

краплини солоні опалюють шкіру,

розбила крихке ніжне серце собі.

вогниста істерика горло стискає,

я сумувала за жаром отруйним.

не можу дозволити собі кричати,

кусатиму губи із присмаком крові.

прошу, не торкайся. не треба уваги.

тепер бачу ясно, наскільки ж дурне

й м'яке моє серце. в пітьмі я блукала,

солодку ілюзію залишиш рубцем.

важливий урок на майбутні дороги —

назовні немає могутніх богів.

шукати їх марно у людях достойних,

тебе віднесе до чужих берегів.

заморські коштовності не підійдуть —

від кожної морок брехні та невдач.

не впишуться цінності в мапу твою,

це сяйво не втримає курс на Олімп.

чужі маяки проведуть нас до пекла,

підступні чудовиська точуть ножі.

божеств не існує за межами серця —

лише твоя віра ств𝒐рить вогні.

спалахує кожен у різних місцях,

освітлює п𝒊тьму, теплом огортає.

вст𝒐яти важко й сміливим бійцям —

б𝒂йдуже серцю, як рани зашиє.

бог дійсно існує, і, повір, не один —

ховається в дзеркалі звичним туманом.

живе він під ребрами шаром тонким,

тільки всередині орієнтир той.