Аптека на Панській, або Розписи твого майбутнього

Літній ранок був сповнений легкості та свіжих полуниць. В аптеці «Під соколом» були прочинені двері. Парубок вийшов та присів коло входу, спершись на стіну.

Він закашлявся і, злегка витерши руки об штани, вище підкотив рукава сорочки. Пальці помітно тремтіли од роботи. Хлопець заплющив очі та відкинув голову назад.

— Гарно.

Парубок розплющив очі та поглянув на дівчинку перед собою. Він не чув, як вона підійшла. Дівчинка мала ладну суконку і була охайною на вигляд. Їй не більше чотирьох.

— Дякую, — відповів той та прочистив горло. — Подобається?

— Так! Так, подобається, але… але я не вмію малювати.

— А що ти вмієш?

— Шити! Я вмію гарно шити! — запищала дівчинка та заплескала в долоні.

Юнак усміхнувся кутиком уст. Він знав, як се тішитися, коли тобі дають клаптик тканини і ти можеш робити з ним усе, що тільки уява забажа.

— А що ще?

— Я… — дівчинка затихла. — Я люблю лише се. Я би хтіла мати своє власне ательє, як те, що ту на площі! Але всього буде більше! Набагато! І суконок, і мережив, і капелюшків… Всього!

Дівчинка закружляла.

Парубок ширше усміхнувся та підвівся.

— Зараз я повернуся.

Дівчинка кивнула головою і він зайшов в аптеку та вийшов звідти одразу, тримаючи в руках маленький записничок. Хлопець повернувся на місце.

— А ти куриш? — поцікавилася дівчинка, коли той сперся на цегляну стіну.

— Ні, — відповів парубок і на секунду затримав на ній погляд, а тоді розгорнув записник і чорнографітним олівцем почав робити швидкі рухи та час од часу поглядаючи на нову знайому.

— А се важко?

— Що саме?

— Малювати?

— Ні, не важко. Важко буде лише тоді, коли ти не любиш малювати.

— А як ти думаєш, у мене все вдасться?

— Ти про ательє? Так. У тебе буде найкраще ательє в Дрогобичі. І всі панночки будуть лише в тебе купляти суконки та капелюшки.

— А ти віриш в мене?

Парубок зупинився і пильно поглянув на дівчинку, яка дивилася на нього великими очима.

— Так, я вірю в тебе. Як ти можеш у сьому сумніватися?

— Я не знаю… Мені ніхто не вірить, коли кажу, що моє ательє буде найкращим у місті…

— А твоя віра сильна?

— Так!

— Ти віриш у себе?

— Так!

— То кого ти боїшся?

Дівчинка відступила.