🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Пригоди (1339)

Я до діда Арехтія претензій не маю.

Я до діда Арехтія претензій не маю.

Байка.

Колись давно, в часи брежнєвського застою,

Під Говерлою-горою, жив дід з бородою,

Та й ще й з якоюсь надзвичайною козою

І цього відьмака дикі цапи слухались юрбою.

Тоді в органи КДБ прийшла анонімна заява

І як казали члени цих органів просто: малява.

То в ній писалось, що відьмак той, дармоїд,

А ми до комунізму йдемо і це знає весь світ,

То це ж, ганьба на весь наш радянський рід,

А може ж він: гуманоїд, чи навіть: людоїд.

Керівники тих органів в ліс послали своїх псів,

Які б все винюхали і якщо це не так, то брехунів

Тих, що пишуть, наказати карою наших законів,

Поки в нас ще не закипів наш голодранський гнів

І не дратували нас, це чесних червоних драконів.

Прибігли ті мисливські, червоних радників, пси

В ліс, під гору Говерлу: незвичайної ж бо краси,

Захекались бідні, і повиставляли червоні язики,

Хоча були стрункі, загартовані червоні юнаки,

І, як люд гомонів в містах, що це молодики, чики,

А на лапах їх були казенні, червоні черевики.

То, як води живої в діда оті хлопці напились,

То ж відразу, як від дощу, черв'яки, оживились.

- Йой бо, діду! Маєте лише малу колибу,

то на що ви в лісі тут так файно живете?

- В лісі, хлопці, є гриби і ягоди, ловлю рибу.

- А зимою у сніги, морози з цього ви помрете.

- Та у мене ж коза за мене літом заробляє

невеликі, а все ж то на прожиття кошти.

- Та вона, ваша коза, ми бачили, сама блукає.

- Ви, не вірите? Гроші в скрині. Я до Будапешти

на них можу з’їздити, - слова правди втискає.

- А тепер я вам з моєю козою не раджу ходити

на гору Говерлу, бо вас колеги можуть побити.

- Що ти діду нам за нісенітницю оце верзеш?

- З нашими червоними посвідченнями куди хочемо

туди й ми можемо вільно йти, іншим скажеш,

а тих зухвальців, ми самі в підвалах залоскочімо.

- Коли ж ви тут і хочете взнати, як коза заробляє,

хоча раджу: – Там і довідки не поможуть, зримо,

але кожна людина своє знає, що вона собі шукає.

- Ну, тоді ми вашу козу з собою беремо та ідемо

на вашу величну гору Говерлу, для експерименту.

І не спішно пси оті з козою, на гору, не окремо,

почвалали. – Я, ж вас тут зачекаю, до моменту

вирішального в цій справі, - сивий дід їм одказав.

Скільки часу того с тих пір пройшло: не знаю,

Але тупіт в черевиках псів і лемент їх настав.

Першою з гори бігла коза, далі пси й цапів зграю.

- Ви посвідчення їм покажіть, а колибу я зачиняю,

а як грошей мені доста не дасте, я вас не впускаю.

- Гроші в щілину, скільки маєте, я їх миттю приймаю,

- І розписку: – Я до діда Арехтія претензій не маю…

2020. 04. 11. - Емір Рибак.

...

Емір Рибак

Явись душа

Явись душа, серед хмар явись

Ти тіло отблиск моєму,

Скоріше росою ранньою збудись

І плавно переходь в задушевну тему.

Іскрись вогнем квітучим,

Навіщо себе ми мучим

Коли надія є на вільність душ,

Зливай скоріше чорну туш.

Явись душа у сутінках, у димі,

Нехай летить душа і навіть в Римі,

Лети являйся там де ти потрібна

І покажи усім яка ти здібна!

Явись душа

Лиш попелем не стань,

Явись доле моя

І будь міцна як сталь.

І в денний світ поклич,

А я уже почую клич

І по зову серця піду

І тебе душе, вглиб ясну заведу.

Лети душа

Лиш не спіткнися

І в тіні випробувань не зломися

Лети в далекі краї,

Які тобі пророчать вини.

Лети душа, мені являйся,

По світі без діла не майся,

Ти добро те пізнавай

І людям від щирого серця допомагай.

Явись душа,

Пророчі сліди залишай

І голос правди свій твердо тримай,

Щоб усі правду гласили

І душі свої гріховні омили.

Явись душа

Явись душа, серед хмар явись

Ти тіло отблиск моєму,

Скоріше росою ранньою збудись

І плавно переходь в задушевну тему.

Іскрись вогнем квітучим,

Навіщо себе ми мучим

Коли надія є на вільність душ,

Зливай скоріше чорну туш.

Явись душа у сутінках, у димі,

Нехай летить душа і навіть в Римі,

Лети являйся там де ти потрібна

І покажи усім яка ти здібна!

Явись душа

Лиш попелем не стань,

Явись доле моя

І будь міцна як сталь.

І в денний світ поклич,

А я уже почую клич

І по зову серця піду

І тебе душе, вглиб ясну заведу.

Лети душа

Лиш не спіткнися

І в тіні випробувань не зломися

Лети в далекі краї,

Які тобі пророчать вини.

Лети душа, мені являйся,

По світі без діла не майся,

Ти добро те пізнавай

І людям від щирого серця допомагай.

Явись душа,

Пророчі сліди залишай

І голос правди свій твердо тримай,

Щоб усі правду гласили

І душі свої гріховні омили.

...

Діана Гобой

Маленька нiчна музичка

посеред ночі пробудилось

порторіканськеє кубло

в землі щось ходом заходило

у небі гудом загуло

заворохобила гангрена

і бруклин палом запалав

затанцювала макарену

санта марія дель пілар

а з дому того, що навпроти

ревнув на совість і за страх

дрівнобіжучі давні ноти

Йоган і Себастіян, і Бах

утрьох вони волали дружно

і побороти не могли

гітари й ґонґи харалужні

порторіканської орди

а в третім домі хтіли спати

сашко там чув образу й сказ

і як було не в перший раз

почав недобре замишляти:

поїхать ранком у бей рідж

купити у крамниці “рюґер”

та індіани джонса ніж

аби боялися злодюги

бо з чорним порохом пістоль

без перевірки йде у продаж

бо дуло ж арґумент простой

ногами правди не доходиш

перечіпляючи стільця

вікна він защібку налапав

і гнівно з усього лиця

назовні викинув “шатапа”

і змовкла веремія ця

і він, як увірвалась казка,

у те кубло порторіканське

гранату кинуть обіцяв

...

undyber

До, як годиться, Бісектриси

Пора блаженства проминула

прийшла - замішань і тривог.

Я йду від вас туди, де небу

дерева роблять хендехох.

Де ми колись із вами вперше

гуляли та без заковик

у срібнім світлі обіймались,

немов дружина й чоловік.

Тепер же йду від вас. Розбилось

чуття мого яйце-райце

і ви поета не спиняйте,

а повертаючи лице

простежте, як рушаю в далеч,

свій закінчивши перекур,

бо мене кличуть і співають

вогні далеких амбразур.

Не можу я у вашім дзоті

плекати мертве почуття,

тому в далеку путь рушаю,

в далеку путь рушаю я.

Мене забудьте на 101-й,

згадавши в день разів по сто.

Я камінь, вкрадений Війоном,

з "Роману про чортяче бздо".

Піду, допоки є ще сили,

піду я, поки ще не здох

і понесу в пістрявій торбі

цілунок ваш, загорнений у мох.

У мох - бо він бактерицидний

і називається сфагнум.

А ви, моя кохана, цитьте,

що душу вашу не збагнув.

Забудь, що був такий поетик,

якого так любила ти,

сплітаючись у тет-а-тетах

серед міської суєти.

...

undyber

Макс І Пузатий Брехун

Друзяка у Макса чудовий є – Стіві.

І він був надибав цікавенький фільм.

Що хлопчинам збирався повідати нині

Про Орду Слимаків із космічних глибин.

Стіві дзвонить до друга, соловейком щебече:

«Ти бери ноги в руки й скоріше сюди,

Бо для нас то тепер це є справлю честі,

Пошкодуєм, як повз зможем просто пройти».

Максу фільм той кортить вже скоріш переглянуть,

Він, напевно, жахіття й страхи відкрива,

Та проблема наступна: є тато і мама,

Що ідею космічну не оцінять сповна.

І насупились вдумливо брови дитини,

А думки полетіли вигадувать план.

Як зненацька почув він на самотині,

В двері кімнати тихенький «бам-бам».

Сполоханий Макс швидко скочив на ноги,

Бо дивне створіння до нього зайшло.

Маленьке, пухкеньке, бузково-жовтеньке –

Воно посміхнулося і почало:

«Привіт, милий друже,» - сказало люб’язно,

«Я бачу, в халепу ти втрапив, нещасний.

Якщо вже цікава тобі моя думка

Орда Слимаків – то чудова задумка.

Я – Містер Вигадник – і ось що скажу:

Тобі я, дитино, допоможу.

Та ж слухай уважно, питання не став

До мами піди і таке їй представ.

Скажи – майже ж правда – поїдеш до Стіві

«Бідосю Корівку» дивитись спокійно»

Не знайдеш тут слів, аби описати,

Як-бо зраділа Максова мати.

Ідею оцю сприйняла так чудово,

Що з Максом поїхати була готова.

Хлопчина у сльози, назад до кімнати,

Не знає як горю знайти тому ради.

Як мама у гості рушить із ним –

Ото на горіхи отримає він!

Наш Містер Вигадник потилицю чеше,

Нічого тут путнього він не набреше!

«То знаєш, мій друже, занадто для мене,

Та носа не хнюп, адже це не проблема»

У двері він визирнув, коротко свиснув,

І ось на порозі новий гість зависнув.

Такий худорлявий, високий, гротескний,

А погляд він мав якийсь…ну, нечесний.

«Вітаю, дитинко», - незнайомець сказав, -

«Я Пан Заведій. Ти на мене чекав?

Вигадник – товариш мій – все розповів.

Для мене таке не біда, ти повір.

Я рішення маю й тобі його дам,

Ти тільки ж диви не спаплюж його нам.

Іди-но до неньки, таке їй скажи:

«Нам з Стіві сьогодні бейсбол до душі».

Спрацює все чітко, лиш сумніви геть,

Минеш ти, хлоп’ятко, оцю круговерть».

І поки матуся кота годувала

Дитина їй правду свою віщувала.

Та раптом у відповідь мама сказала:

«Що ж, гарна ідея. А я і не знала.

До того ж за мамою Стіві скучала.

Піду я, синочку, разом із тобою –

Матиму з подругою гарну розмову.»

По спині у Макса пробігли мурашки,

Повірити в це йому було важко.

До того ж страшила його та брехня,

Що сніговим комом росла і росла.

Почувши новини Пан Заведій

Схопився за голову і затремтів.

«Це ворог не мій, упав я підбитий»,

Ось-ось бідолага був ладен завити.

«Та знаю того, хто таке подолає,

Спинити його нічого не має.

Хей хо, друже мій, Пузатий Брехун,

Агов, я не чую, чи ж ти уже тут?»

І варто було оце все сказати

Як Макс не впізнав рідної хати –

Усе стукотіло, тремтіло, бриніло,

Наче той потяг гуло й гуркотіло.

Ледь-ледь пропхнувшись у двері кімнати

Гігантське створіння, зелене й картате,

Прочовгало важко, на ліжко упало

І, подивившись на Макса, сказало:

«Це ти маєш клопіт, бідолашна дитино?

Не буде того в тебе більше й в помину.

Пузатий Брехун я, і всі мене знають,

Без мене невдачі людей всіх спіткають.

Наступні слова мої слухай уважно,

Аби передати їх потім поважно,

Орда Слимаків від тебе залежить,

То ж повтори все як і належить.

Стівова мати – місіс Малоне –

Має хворобу щось невгамовну,

І взагалі день на лихо багатий –

Якийсь горностай вліз до неї у хату.

Та й з телефоном знову біда…

Стіві сказав: «до парку гайда!»

Ноги не носять, коліна тремтять

Серце скажено в грудях колотить –

Хлопець наш знову до мами приходить.

Все переплуталось в тій голові,

З кожним же разом події нові!

«Матінко, люба», - Макс тихо почав,

«Таке ото сталось! Ну хто б тільки знав!

Місіс Малоне (Стівова мама) більше не вдома

(хоча була б рада).

До родичів швидко вона полетіла,

А телефон їх акула там з’їла.

Думаю винен хворий собака –

Вліз у будинок старий неборака!

Та не хвилюйся – Стіві в порядку,

Поїдем до парку ми на розрядку!»

Коли Макс до Стіві нарешті примчав

Той радісно друга свого зустрічав.

З кімнати зробили вони кінозал,

Не втратили перший отой свій запал.

Та варто було їм в пітьмі опинитись,

Як Макс затремтів і не міг більш спинитись.

Картинка із фільму стала розмита,

Тривога на серці – несамовита.

У кожному кроці і шепотінні

Втрачав він надію свою на спасіння.

Аж раптом до шиї його хтось торкнувся,

Хлопець не витримав і обернувся.

Таке він побачив, що схопив його страх

Ранкові знайомі сиділи в пітьмах.

Пузатий Брехун до нього торкався,

А Пан Заведій з того сміявся.

Не кращим був Вигадник – ось уже ж тип!

Це він час від часу робив отой скрип!

Макс не знав як схопивсь і чкурнув із кімнати

Оточило його тих створінь так багато!

Він додому поїхав, та був не один,

Вага титанічна з’явилась за ним!

«Ти хоч що там твори, але ж бо диви

У очі матусі не зазирни!

Скажи, що на тебе із нівідкіль

Великий й страшний раптом вискочив кріль.

А інші кролі телефон затоптали,

Там Марсіани на Землю напали!

Не скупися, мій хлопче, тої брехні,

Але правди не видай навіть у сні.»

«Геть! Забирайтесь!» хлопчина кричав

«Досить уже я вам потурав.

Більш не збираюся мамі брехати.

Тепер тільки правду я буду казати!»

І варто було таке відказати,

Як дивні створіння почали вмить зникати,

Де дівся Вигадник, а з ним – Заведій,

Й Брехун не побачив наступних подій.

Сумлінно наш Макс до матусі іде,

Чистісіньку правду з собою несе.

Схилив він голівоньку і визнає:

Збрехав, був нечесний, за те й поплатився

На жахливих створінь цілий день він дивився.

Гармидер отой більш не буде терпіти,

Буде совісно, чесно й правдиво він жити.

Ту Орду Слимаків Макс і досі не бачив,

Пригоду ж сумну він для себе відзначив,

Що Брехня – то є монстр (на очі побачив)

І за досвід оцей гарненько віддячив.

Переклад "Max and the Big Fat Lie" by Michael P. Waite

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні/коментарі)

...

Вікторія Арчер

Балада Джона Срібняка

Переклад вірша Джона Мейсфілда

(John Masefield) A Ballad of John Silver

Балада Джона Срібняка

Були в нас шхуни довгі з вертлявими тілами,

Ми мчали враз під прапором із черепом й кістками,

Веселий чорний Роджер на носі тріпотів,

В Іспанських водах плинули – там дух бувалих днів.

На королівськім як судні із міді є гармати,

З шаблями і пістолями – готові воювати,

Це знак, що лиш поганці тут, не знаєм жалю суті,

Он вже погнали ми купців – їх екіпаж у скруті.

Та ж ось мерці в шпігаті, пораненим – ланцюг,

На щоглі видно мізки когось із волоцюг,

Корабель пограбований повільно йде на дно,

Живих з собою тягне, а небу все одно.

Йо-хо! Скажу, що чули (вмостившись на кормі),

Кричали як бідосі й зникали в глибині.

Та нам до того байдуже, ми хутко змили кров,

Зайшлись моряцьким танцем, що кельтський має зов.

Йо-хо! Вже грає скрипка, б'ють п'яти об чардак,

Співають всі про Джека – піратський бо юнак,

Над головою місяць зблід, а води всі у сріблі,

Спокійно курить наглядач – йому ми не потрібні.

Йо-хо! Піратські звички, їх вдачу та гульки, –

Все Рада по торгівлі відправила в віки,

І шхуни, і фрегати, веселий екіпаж...

На Островах Блаженних тепер ти їх розваж.

Використання перекладу (або його уривків) дозволено лише зі згоди авторки перекладу (писати у приватні або коментарі).

...

Вікторія Арчер

Мачо

Зірку Мачо в чорний колір покрасили

І в котика перетворили.

Для Алли він був призначений

І Божою печаткою був позначений.

Пушистий Мачо гарним голоском співає

І душу хазяйки окриляє,

З ним вона від турбот відпочиває

І бачить вона що кращого за Мачо не знає.

Рано-вранці Мачо ласкаво бринить,

Збудить всіх- і замовчить.

Іноді він жалить

Та покарання не забариться вмить.

Дзвінко Мачо в кухню залітає

І мамці по хазяйству допомагає.

Як пригладиш- муркає, ніби співає,

Ніколи цей спів не утомляє.

Від хазяйської дочки Мачо тікає,

Це він у такі ігри з нею грає.

Радо вона його приймає

І за штурвал встановляє.

А він радий що тепер капітан,

Все зробить- немає питань.

Від щастя його душа на крилах літає

І він радий що вся сім*я про нього дбає.

Пройдуть роки- він буде з ними жити,

Кращої сім*ї годі й просити.

...

Діана Гобой

Галя

Ой черешня впала,

І завмерла Галя.

Доля не зламала,

Душу не забрала.

Серцем вона знала,

Що точно покохала.

Серцем відчувала,

Хоч сама й не знала,

Як це поручилось,

І як вродилось.

Пісню заспівала,

Як вона кохає,

І що в серці знову,

Пташка заспівала.

У саду гуляла,

Та й кохання пострічала.

Любов’ю кохала,

Та й горя не знала.

Щастя вона мала,

Бо кохання знала.

...

Діана Гобой

Вечірня зірка

А на небі світить зірка,

У світлі місячних вогнів,

На небі простягнулася розкішна

І всім посміхалася вона.

А посмішка лукаво-грішна,

Усіх чаруючи в полоні тримає,

Така неповторна всіх об’єднає.

Вечірня зірка в небі світила

І всіх на своє світло манила,

Небо простягалось їй наче дорога

І де вона світила- була перемога!

Зірка, що освячує шлях,

Вона високо на небі наче птах,

Та про земне все знає

І всіх порадами пригощає.

На неї глянеш- перехоплює дух

І одразу приводить тебе в рух,

Думки правильні приносить

І корективи в життя твоє вносить.

Здається, що маленька зірка зробить,

Коли від проблем штурмом тебе зносить,

Проте приглянувшись до неї розумієш,

Що завдяки їй друге дихання у собі відкриєш.

...

Діана Гобой

Сонце в зеніті

Сонце в зеніті зійшло,

Краплю роси принесло,

В небі хмарки пливли,

Мене до раю занесли.

Сонце в зеніті, трави шепчуть таємниці,

А я іду напитись чарівної водиці

І це такі чудові ні з чим незрівнянні миті.

А я чарівний світ в собі відкриваю,

Я від щастя і любові таю.

Крила до небес здіймаю

І всім свій рай провозглашаю.

Сонце в зеніті краще пісень людських,

Бо це видовище не від рук мирських.

Я лежу ,дивлюся в небо й розслабляюсь,

Уже в душі своїй печалями не переймаюся,

Живучи за законами неба і правди

І ношу мир у собі завжди.

Сонце в зеніті, зірки мерехтять

І в серці моєму відлунням гудять.

Сонце в зеніті ,шелест нічних трав,

А я в спочинку ловила гав

І чую як світанок співає,

А вітер по деревам мелодію грає.

Сонце в зеніті, зірки танцюють,

Вони долю тобі і мені малюють,

Вись небесна охоплює нас

І керує нами повсякчас.

...

Діана Гобой

Мені би

Мені би в небі літати

Й свободу в душі мати

І нести кругом хороші вісті

По всім країнам ,в кожному місті.

Мені би в небо злетіти

І силу своєї любові проявити

Й знати все на світі

Куди я можу прилетіти,

Коли вчинки покажуть кінцевий шлях,

Тоді прилетить за мною птах,

Птах-що істиною зветься,

Яка в серці біллю озветься.

І покаже птах що я за життя робила

І що жити правильно я не вміла,

Так як в серці пустота,

Яка до пекла мене довела.

Хоч й літала я за життя

Та впала навіки після смерті

І канула я в небуття…

Ніхто не згадає про мене-всі забули,

Мене як і інших-кари не оминули,

Тож зараз висновок роблю,

Що не так як треба я живу

І що мінятись мені треба,

Поки не прийшов за мною птах,

Що показує мені дорогу життя в снах.

...

Діана Гобой

Доленосні віражі

У довгу дорогу я зібрався

Із ворогами я змагався.

З різними людьми я справу мав,

Я спраглим душам шлях знайти допомагав.

Про себе забути я мав заради щастя інших,

Себе не віднайти в дорогах грішних,

Оце я знаючи тримався,

Любов’ю до рідних рятувався,

Віра сили надавала,

Мене у світі цьому тримала!

І те що долею називаєм випробування

Наші не оцінять старання,

Якщо дорогою зла ми підем,

То душі свої в пекло заведем,

Піддавшись гріху ми будем тліти,

Гірко розкаємося порушивши обіти.

Доленосні віражі наші дивні,

Ніколи не знаєш що станеться з тобою

І досягти перемогу любою ціною

Й усе може змінитися у мить,

Нам раю довго свого непродовжити.

Лиш би себе не загубити в дорозі,

Жаль не всім допомогти ми в змозі,

Тож цінуймо те що маєм а інше виб’ємо у долі,

Нам все під силу коли з небесами ми у змові!

Головне в житті віра і мета,

Ніхто і ніщо не зупинить коли тверда воля твоя.

Не страшно уже бо є в душі мир і любов

І ми виборюємо щастя знов,

Почавши шлях спочатку як завжди,

Ми не зламаємося під час боротьби,

Коли близька перемога ми в передчутті насолоди

І кожен за свої труди отримає нагороди!

...

Діана Гобой

Шлях воїна

Клинки наготові готові до битви,

Нема місця наївності та жалю,

Виписував в ритм сліди гострі як бритви,

«Свободу-казав він- я подарю».

Відстоюючи права слабких,

Він не відхилявся від слів тих,

Що в серці ніс через фальш світу,

Підіймав людей до бою проти гніту.

Вірив лиш хранителю і Богу,

Захищав Вітчизну і любив сім’ю,

Казав: «Я світ кращий творю!»

Стерпить біль смуток і страждання,

Не покладається він на гадання,

Шлях до кінця свій пройде,

Він гордо через дикі края бреде.

Знає курс давно намічена карта

Й розфарбована планом парта.

...

Діана Гобой

Гімн перемоги

Немає сенсу питати «що було б» або «якби»,

Пора іти й збирати торби,

Ні життя ні люди не є складні,

Просто розуми і серця їх тверді.

Нема по що печалитись й радіти,

Пора припинити смітити,

Сенс життя буде таким як ти поставиш,

Тоді до себе ти птаха удачі приманиш..

Нема того чи іншого але ти не журись,

Пора пізнати істину: «Спинись! Змінись».

І хоч здається тобі що ти ніхто, але виклик кинь,

Зрозумій що в кожного доля своя і кожен є особливим,

Попри те що здається тобі наче не є достатньо милим.

Досить світу щось доводити і прогинатися під гордих панів,

Я зрозумію якщо ти не захочеш виходити зі своїх снів,

Адже в мріях солодко жити коли хаос в реальності,

Не чекай від сучасних людей ти нормальності.

Є лиш ти один-від самотності не втекти,

Мало хто тебе пізнає але шлях маєш пройти,

Не здавайся не вбивай себе їм на потіху,

Ти знайдеш ще Рай і отримаєш втіху,

Лиш вірою творити чудеса зможеш,

Любого страшного сильного ворога переможеш.

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144456коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: