День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Фантастика (2003)

Гра Музи

Світло натхнення торкнулось душі,

Молив я Музу: "Свій образ яви!”

Уздрів я її неймовірну красу.

Очі — ясна блакить неба,

Сукенка обіймає стрункий стан.

Вона — мрія. Янгол, що вита у небесах.

Присіла коло мене повідавши радість та смуток свій.

“Музи не знають кохання. Життя— то нехитра наука, та без кохання тьмяніє усе!”

Торкнувся я губ її теплих зірвавши поцілунок веселки

І зникло те сяйво, розтанула краля в повітрі лишивши мелодію струн,

Сном припорошених

А опісля рядки сонета,

Натхненно стрибали на білий папір

...

Альона Сохацька
16+

Хрест

З хрестом в руках крокуєш далі,

Мовляв за спиною крилаті.

Заяву дав, що ти святий,

Лиш я пізна', мов не такий.

Твої тьми кігті розривають плоть щоденно,

Здирають мою шкіру із насолодою вітхненно.

Мрії забуду, ніколи більше за межі яви не зайду,

Не здійму до серця твою велич, віри точно не прийму.

...

Iden

Повість про дракона

Глянувши у вічі твої, драконе ,я застиг. 

У твоїх очах бачу смуток. 

Мої руки , котрі тримають меч тремтять.

Та відступати вже не має куди. 

 І здійнявся меч над твоєю головою. 

Тебе я вбив.

Ти мене прости. 

Та відтепер я герой, а ти лиш лиходій.

Нікому я не відкрию правди усієї. 

Для мене всі почесті, а для тебе всі прокльони. 

Бачу очі твої сумні у вісні. Постать твою... За що ти мене караєш?

Слава моя мене випереджає.

 Знаю я , що не хтів ти смерті, але така доля драконів. І не в силах її змінить ні я ,ні ти. І про це ти знав. 

Я насолоджуюсь своїм життям, а ти землею.

І нікому не розповім, що тебе я переміг безчесно. 

Витрачаю славу свою егоїстично.

На балах королівських усім брешучи розповідаю ,як тебе переміг. Й гордість мене бере коли героєм величають. 

Та усе це марніє коли знову бачу твій погляд. І огортає мене смуток. 

Банкети більше не ваблять. 

Всі мої подвиги — обман.

Від титулів всіх сам відмовляюсь. 

Віднині я не герой, а ти не лиходій.

Відтепер коли героєм називають я сміюсь. 

На небо синє дивлюсь в надії ще хоть раз дракона побачити. 

Віднині я лиходієм став, а ти героєм. 

Забувши про всі почесті я пішов у далекі края.

Відтепер на прощення не чекаю. 

Тепер я мандрівник, а ти давній спомин, котрий розвіють вітри. 

Моєю супутницею стала дорога дальня.

А другом вітер.  

У краях дальніх я всім повідаю про дракона гордовитого котрий мирним був й про рицаря безчесного. І як розповім то заплачу гіркими сльозами. У вільному степу тебе я пом'яну. 

Так минатимуть роки. 

Тепер я старий оповідач, а ти герой оповідок. 

Віднині про твою хоробрість співають у піснях. 

А я загину так як ти. Тобто на самоті. І хоч є про що шкодувати у моєму житті. Та я прожив це життя щасливо.

 Й смерті своєї вже давно виглядаю...

...

Сандра Мей

"Запитання Богу"

Господи, Боже, доки будеш терпіти?

Доки буде над нами небо синє чорніти?

Знаю права не маю, але все ж запитаю!

Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?

Від руки ворогів не живих і пропащих,

Віддалися неправді й поклоняються кату,

Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?

Хто сидить на дивані у комфортній веранді.

Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!

Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?

На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!

Заступися за нас, я прошу, я благаю!

Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?

І терпіти укуси тих зміїв гримучих?

Доки будуть топтати нашу землю сусіди?

Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?

Від задумів злих і від планів злочинних?

Навіщо створив нас, життям наділив?

До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,

Ворог сили немає, щоб нас підкорити,

Жахлива доба, льється кров багряниста.

Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!

Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!

Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,

Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?

Коли з наших життів, мир і спокій украли.

Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,

Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!

Але, яку ціну, нам прийшлось заплатити?

Не вірять і досі, люди деякі в світі.

Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?

Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?

Допоки брехню, за правду будуть вдавати?

Коли ми всі зможемо мирно поспати?

Я здається збагнув, що до мене говориш!

Ти нову історію і новий світ твориш!

Там місця нема для чортів із пекелля,

І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,

Щоб імперія, зла більш не встала із праха.

Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.

Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023

...

Vladyslav Derda

Мешти

Якби психопатка, то й легше б вдавати

Було, коли раптом

Не ставити крапку на тому, що вже спливло,

Але так і шмига́ють по колу

П’я́ти.

Якби то шиза була, словом за ґрати б

Вело, вкрай незграбно,

Ламаючи стан непритомного, мешт єство.

Як дивак, що замарив додолу

Й втратив.

Якби біполярно та вщент депресивно

Ввійшло мене синє,

Уся маячня стала б мо́лом, мере́жі склом,

А відтак - то не я є умови

Плином.

Якби патології сенс - не каліцтва

Любов, чим у стрічці

Не викроїти по живому мізерних змов...

Голова не спиняє. То ж вдосталь

Відчаю

В річці

Міцно

Злість ця

Розі́йдеться

Змістом

Шва.

...

Квіла Безодня

Шмаття

Ти сидиш наодинці, слухаєш радіо.

На мізинці синці, сумний, безпорадний.

По підлозі розкидані відчаю ґудзики,

Попід синім диваном довічно твій бруд такий…

Із естетики - то патетична станція.

Там ще й досі пісні, від яких не збавитись.

Попід килимом дно заливає озером.

Поки то назирав, під водою й коси вже.

Із її життя геть ніяк не випірнеш:

Голограма стала ледь пропащим виміром.

Ти транслюєш біль крізь проєктор розмислу

На нудьги суцільне тіло, розійшлось по шву

Диво.

Ти сидиш наодинці, залип на́мертво,

Мов порожній звук,

Наче шмаття вкрадене.

Під ступнями шлейфом відбитки на́зирці

До її зіниць. Голова - то нас стільці.

...

Квіла Безодня

Пазл

Коли мене вб'єш, ти прокинешся скутий, проте не сумуй.

Не треба трагедій, це глюк в твоїй скрині, один на один.

Крізь нетри світів ти прийдеш у ту мить, де колись уже був.

Твоя надсвідомість панічно збунтує фортецею снів.

Коли ж я піду, ти на мапі життя намалюй мене знов.

Жбурни ту мотузку сумісністю слів і свого відчуття,

І поки є сенс, синім листям печалі встелюся я вздовж

Тебе площини ірреальністю дива під гомін уяв.

Ми наче ще тут, то ж кажу тобі пошепки: то був не ти,

І це таємниця. Без губ розповісти не вистачить слів.

Ми дивні обидва. Така бездоганність. То помста з глибин.

Із болю серцевого пазлу буття, мов намиста, зволів.

...

Квіла Безодня

Сила трьох

Життя летить, тече і плине,

її переспів крилатий до мене лине,

наче відлуння квітів польових,

які рятують душу в один вдих.

Закляття мрії в дні буденні,

Речі на вустах не смиренні

І доля тих дівчат у силі трьох,

Вони не можуть рятувати світ лиш вдвох.

Пережили усе потроху та завжди разом були,

межі тої тонкої вони не перейшли

і знали як потрібно вчинити,

їм все під силу змінити.

...

Діана Гобой

Вібрато

У нутрі піцикато.

Суміш злив. Ніцше клятий.

Встромиш в біль - ріж пихато.

У труні ліпше б зрадив.

Та й тріщить, дивний друже,

Світ з голів, тож одужуй.

З-поміж снів недолугих

Той твій зрив, мов ланцюг їх,

Нетверезо гарцює,

Все, що змерзло, люблю я.

До душі то вібрато

У тобі. Досить. Знято.

...

Квіла Безодня

Одіссея

Блукаючи дрімучим лісом, поринаю

У томну атмосферу неземної рівноваги,

Ступаю акуратно по незвіданому краю,

Освітленому мерехтінням філігранним

Супутнього параду космічних світил,

Творців барвистості рясного горизонту,

Який свідомість безпорадно підкорив

Багатогранним видом, винятковим.

В оточенні незнаних витворів природи,

Ніби в казці опинився серед флори

Чудернацької породи родючого оплоту

Чужого всесвіту, далекого від дому.

Привертають увагу незвичні істоти,

Вражають бурхливо розум прибульця,

Вченого, мандрівника людського роду,

Загубленого в пошуках колиски суті

Самого існування усього живого,

Взірця незламного балансу товариства,

Створеного споконвіку на основі

Первозданно рівноправного суспільства,

Де притаманний непорочний симбіоз

Усіх породжень невідомого артиста,

Художника і архітектора метаморфоз,

Що уособлюють мінливу пристрасть,

Якою випадково покарав собі подібних,

Котрих плекав, леліяв споконвіку,

Подарував їм волю і амбіції, суміжні

З безумством, усім навколо володіти...

Відходжу раптово від клятого трансу,

Бентежить сумління думка сховати

Цей рай, супроти людському недбальству.

Краще видалю з журналу ці координати.

...

Інгвар

Дуалізм сумління

У відчай вкотре войовничо поринаю,

Щоб побороти непринадні почуття,

Клином вибити до себе неповагу,

Допоки знов бажання злісне не пізнав

Загрузнути в невпевненості водах,

Не довіряти своїм рішенням до скону.

Лиш набридають вже мені пороги,

Які будую сам собі, нажаль, свідомо.

Настав нарешті час зламати всі кайдàни,

Розвіяти по вітру стримуюче павутиння,

Щиро цінувати блага первісного дару,

Змогу існувати. Не варто більш чекати дива,

Дарунку щедрого від долі, світлого пориву

До розкриття наївного сумління. Це кінець!

Втомився вже шукати джерело надії!

Пришла пора змінити напрям навпростець,

Керований відлунням втраченої мрії,

На осоружну стежку розвитку буття,

Заради неосяжно цілісного розуміння

Тортур душевних, на які одвічно наражав,

Без праведних підстав, себе, невтомно,

Заради каяття, жертовності без міри,

П'янкого відчуття несправедливої неволі,

В'язниці болісної пам'яті, кривавого нариву,

На тлі свідомості, що дарувала мені силу,

Якої не бажав, але, собі на зло, не перестав

Рухатись в майбутнє, противитись падінню,

Гортаючи сторінки загадкового життя.

...

Інгвар

Самурай

Часу не витрачай дарма,

Молодий ти чи старий,

Вчись ударом відповідати,

Ворогів на смерть бий.

Нехай сильніше сталі

Буде твоя рука,

Щоб задарма боялися

Пістолета або клинка.

Памʼятаєш, Тату,

Оцей малюнок й вірші?

Я тобі написала

Коли ти зранку встав в шість.

Як завжди,

прес, біг, стадіон,

І я в строю стою,

А ти завжди чемпіон.

Набиваємо лапи,

Віджимання, знов прес,

Десь, як казка, на мапі,

Японія повна чудес.

А іще ти - розумний,

Дотепний, добрий, смішний,

І не вистачить слів,

Навіть тим, хто сліпий.

Сьогодні тобі,

Лиш на рік більше.

Михась та Сашуня

Знають найліпше.

Дідусь- самурай

Завжди із ними.

З днем народження, Тату!

Ти з нами, з живими!

19.08.2023

...

Валентина Басан
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112854коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: