Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Фантастика (1654)

Аліна несміяна

Добрий вечір мої любі, ніч на плечі вже сідає, місяць високо у хмарах, зірку тихо пригортає, на красу ту задивився, коли йшов до Вас крізь ліс, у торбинці про кохання, казочку я Вам приніс!

Там кохання правда мало - гроші, влада і наказ! Про аліну - несміяну, казочка сьогодні в нас!

Царь вован, болотна жаба,

бородавчата нахаба, геть на старості здурів, молодим стать захотів!

Ботокс не допомагає, все давно уже звисає! Як царьку омолодиться? Мабуть треба одружиться! Взяв гімнастку за дружину, молоденькую дівчину! Ту гімнастку звать Аліна, на змаганнях гнула спину.

Обруч й стрічечку крутила, та на допінгу "влетіла", А вован на те начхав, і Аліну покохав. Все поклав він їй до ніг, та пропав в Аліни сміх, Все ж чогось не вистачає, смуток душу огортає.

А як тільки ніч ступає, старий прищ кудись зникає, Геть не смішно з вованом, горе залива вином! Царь помітив, що дружина, вже від люті стала синя! Щоби настрій підійнять, блазня він почав гукать:

" Жирік, жирік вилєзай, тоску нашу проганяй! " Блазень швидко вибігає, і царьку байки клепає, При дворі усі сміються, аж пузяки в них трясуться! царь вован і сам регоче, а гімнастка щось не хоче.

Тихо лускає насіння, а в очах нерозуміння, "Надоєл мнє етот шут, я пашла падругі ждут", Гнівно бахнула дверима, у царька перед очима! Як Алінку веселить, царь не знає що робить!

День вже новий настає, а царь думу думає, растаргуєва ніколу, радять йому запросить,

щоб Аліну - несміяну, вже нарешті звеселить.

Царь прохає: "нікалай, "Макарену" заіграй"!

- Дак, нє мой рєпєртуар, уж памілуй гасударь!

"Коля, "Макарєну" я прошу, или едакій ти лабух, галави Тєбя лішу!",

растаргуев і команда, бражкою прогріли гланди,

Струни гуслям натягають,"Макарену" вже співають! Всі дивують тому чуду, і сміються з того люди.

Растаргуєв в галіфе, "Макареною", всіх "рве",

Лиш Аліні все одно, їй нудне оте "кіно"!

Хмурить брови, щоки дме, і в хороми свої йде! Чухають лоби бояри, думають з царьком на пару, Хто іще із блазнів є, бо Аліні все не те!

Хтось з бояр, почав казать: "Акробата нужно звать!"

"Без Алєжкі - акрабата, нам прідьоцца тугавата!" Ось день новий настає, царь Алєжку уже зве!

" Ну, Алежка, виручай, нам "Марячку" залабай,

сальто сделай і кульбіт, будь Ты словно дінаміт! "

Тут Алєжка заспівав і кульбіти показав,

Сто потів на нім зійшло, він крутився як свердло. Та до того докрутився, що за люстру зачепився!

Всі од сміху покотились, лиш в Аліни сльози лились

тільки й знає що псіхує, з Акробата лиш кепкує:

"Где же лєсніцу нам взять? Пора звьоздочку снімать!"

Злісно двері закривала, що алєжка й люстра впали!

Царь за нею поспішає, і дружину знай втішає!

Глобуса бере у руки, щоб прогнать Аліні скуку!

- Здесь Тебе построю замок, дам і яхту, і служанок,

Дам арабских скакунов, для тебя на всьо готов!

Будем вместе моя радость на лошадках тех скакать.

Тут Аліна підстрибнула і давай царьку кричать:

" Нє нужни тваі падаркі, твоя клоунская рать!

Нє хочу в сваі я годи, здєсь от скукі памірать!

Скакуни твоі мне тоже и падавно нє нужни!

Главний конь подох давно уж, пасматрі в своі штани!

Царь за сердце ухопився, впав, в конвульсіях забився!

Все до серця близько взяв, застогнав і "дуба дав"!

Тут Аліна звеселилась, з понтом плакать заходилась,

При дворі всім розказала, що біда її спіткала.

Горювала зовсім трохи, за кордон "зробила ноги",

У Швейцарії тепер, є у неї мільярдер!

Пам'ятайте любі друзі - молодість лиш раз на вік!

й хто дружину свою любить, той є справжній чоловік!

Не купить все те за гроші, ні кохання, ні красу!

Вибирай одне кохання і крокуй з ним по життю!

Всім кохання, до нестями! Надобраніч тата й мами!

...

Дід Сашко

Моя веселка

Сонце сяїть,

Та й дождь вже не краплить,

Веселка сходить

І мене до себе манить.

Манить до країни неземної,

У гарні гаї.

Щоб зістатися з тобою,

Я з радісною ходою,

Піду ж я в тую мить.

Зістанься зі мною,

Поговорить я хочу з тобою.

Ти— друг мій,

Я—в'язень по світу мандрі сіріій.

Додай фарб, пригорни ще раз,

Зостанься зі мною,

Поговори хвилькою сумною.

...

Miserere

Казковий пейзаж

В парку я гуляла

І чотирьох дивних дів пострічала.

Чула я шепіт їх, який за собою манив

І казковий пейзаж який навколо них вирував- час зупинив.

І кольори переливали в світлі ночі

Й побачили неймовірну красу мої очі,

Ту дивну красу яку тільки казковою назвеш

І кожен раз дух переведеш,

Від зачарованого парку Сот,

Такої краси не бачив за своїх часів навіть Лот.

Відчуття неймовірної свободи і невимовного блаженства

Серед широких безкраїх країв,

Де тільки чути шепіт чотирьох дів

Які одягнені в різні кольори.

Одна в жовтому кольорі жита

Завдяки їй кожна людина сита,

Друга в білому як сніг,

Яка викликає у дітей сміх.

Третя у зеленому рясному вбранні

У неї кажуть постійні клопоти одні,

Четверта у червоному як спіла вишня

І поруч лунає животворяща пісня.

Усі вони корисні, кожен чимось прислужився

І кожного проміжку часу у свої барви вдівся.

Шепіт припинився і дів тих наче не було,

Лиш десь далеко відлуння пішло.

Відтак кожна діва свого часу чекає,

А парк покірно долю неминучу приймає,,

Лиш раз в рік зустрічаються в дівчачому колі,

А потім зникають у дикому полі.

...

Діана Гобой

Благодатний час

А час так довго тягнеться як у тюрмі

І проходять літа людей багатьох як у тьмі.

А час біжить неустанно кричачи

І різними способами до Бога кличучи.

Взиває час, але ніхто не чує

Отак людина грішна на піску будує,

Лиш дехто, хто не мудрує

Клич Бога почує.

І чекають благодаті люди,

Але чекає невдача їх всюди

Бо шлях неправильно життєвий ідуть,

Тому до справжнього щастя дороги ніяк не знайдуть.

І чекають завітного часу,

Який охоплює людську масу.

І коли день ясний наступить

Його ніхто за матеріального не купить,

Лиш за духовне й в Бога віру,

Яка призначена людині ,а не звіру

...

Діана Гобой

Я воїн що рветься до бою

Я воїн що рветься до бою,

Бороти зло моє призвання

І не зупинить мене нічиє благання!

Коли настане час битви,

Тоді я вознесу молитви.

Із вірою в серці перемага,

Славу Богу я несла!

Я воїн що рветься до бою

І нема мені спокою

Доки всіх нужденних не напою,

Доти не здаюся-не вмру!

Я воїн що рветься до бою,

Який не знає відчаю болю,

Місію з гордістю виконую свою,

Радію що во благо іншим я дива творю!

...

Діана Гобой

Чарівники

Звідки чари ті лунали,

Що на крилах нас несли,

Ми багато ще не знали,

Але на зов чарів ми ішли.

В Гофості все почалося-там силу прийняли ми,

Чарівниками стали і нове винайшли..

І знаю я що було й що було,

Тепер настав наш час-все старе загуло,

Причин багато щоб боротись і ми це робимо,

Усім ворогам ми голови роздробимо!

Ми магією творим чудеса

І хоча все це не без труда

Та результат дивує нас щодня.

Легкість на крилах несла,

Коли магія через тіло текла як вода

І чарували ми від душі зранку до ночі,

Дивлячись один одному в очі.

І все ми можем та не все на користь,

Керуючи усім ми владою не зловживаємо,

Ми юні роки як «найкращі» пригадаємо.

У зрілості ми пожинаємо плоди,

Тепер ми знаємо куди іти!

...

Діана Гобой

Сонце в зеніті

Сонце в зеніті зійшло,

Краплю роси принесло,

В небі хмарки пливли,

Мене до раю занесли.

Сонце в зеніті, трави шепчуть таємниці,

А я іду напитись чарівної водиці

І це такі чудові ні з чим незрівнянні миті.

А я чарівний світ в собі відкриваю,

Я від щастя і любові таю.

Крила до небес здіймаю

І всім свій рай провозглашаю.

Сонце в зеніті краще пісень людських,

Бо це видовище не від рук мирських.

Я лежу ,дивлюся в небо й розслабляюсь,

Уже в душі своїй печалями не переймаюся,

Живучи за законами неба і правди

І ношу мир у собі завжди.

Сонце в зеніті, зірки мерехтять

І в серці моєму відлунням гудять.

Сонце в зеніті ,шелест нічних трав,

А я в спочинку ловила гав

І чую як світанок співає,

А вітер по деревам мелодію грає.

Сонце в зеніті, зірки танцюють,

Вони долю тобі і мені малюють,

Вись небесна охоплює нас

І керує нами повсякчас.

...

Діана Гобой

Не вічне

Все проходить-ніщо не вічне в світі матерьялу,

одна любов у серці й пил,

а інше йде собі помалу.

Сімя-сенс життя і друге дихання,

мчуся долі назустріч без вагання

і все прийде що має-цього не оминути,

головне на шляху не заснути.

Пройти усе без втрат великих,

себе в дорозі не загубити

й радіти в пригодах диких,

від шаленого кохання мліти!

...

Діана Гобой

Ми мушкетери

Один за всіх і всі за одного,

То є девіз життя мого,

Честь -це все що в мене є

Її за братів положу,

Коли лихий біс прийде,

Я бій завзятий поведу.

Араміс, Портос і Феодосій-брати мої по духу,

Ми захищаєм слабих, перемагаєм зло

І кожен раз як востаннє ми задаємо руху,

Ми самі малюєм долі тло.

Ми любим, дихаєм, живем-ми справжні

І наша совість чиста-ми спимо спокійно,

Ворогам нашим ми відплатимо подвійно,

Залишаючись вірними собі і ділу,

Ми робим кращим світ заради миру,

Щоб припинились війни і любов запанувала,

Цьому я душу й серце повністю віддала!

...

Діана Гобой

Ми команда

Ти і я –ми команда,

Нерозлучні і нероздільні ми,

Звідусіль іде пропаганда

І світ знаходиться у ніг Пітьми,

А ми ідем і світло несем,

Крізь біль, приниження й розчарування,

Нам легко дається це давання,

Бо ми надію маєм і спасіння ждем,

Не діє постулат «смерть нас розлучить»,

Бо й після смерті вінець нам вічності Бог вручить

І ми крізь час, виміри і простір-завжди разом,

Все скоро позабудеться і стане сном,

Лиш почуття не згаснуть і гасло: «Ми команда!»

...

Діана Гобой

Магія небес

Небеса для мене відкрилися,

Мої душа і серце чарівною росою вимилося.

Я бачу чарівний небосхил,

Мене ним водить Небесний Поводир.

Я бачу землю вкритою хмарами,

Я бачу як земля рясніє небесними дарами

І тут між Ангелів Бог з нами.

Я над містом Ангелів літаю

І все собі у голові гадаю

Чи то не марево привиділось мені

І опускаюся додолу тоді,

Бо лиш віра в небачене мене окриляє

І тоді душа моя літає.

А все-таки країна Ангелів існує

І там усе чарами Бога дихає й живе,

А земля матеріальна пройде,

Лиш країна Ангелів з місця свого повік не зійде!

...

Діана Гобой

Життя-боротьба

Дорог життя багато

І в наших силах вибирати

От тільки нема чого казати,

Що в світі цьому ти один безсилий

І що любий шлях тобі немилий.

Одне життя безцінне і тягар випробувань,

Перемогти зло у світі і в собі,

Набравшись хоробрості і знань,

Побачим проблиск надії в боротьбі.

І віра з любов’ю рятують повсякчас,

По ділам нашим на небі спрос з нас,

Тож наш уділ боротьба за чесне, добре й благородне,

Зате що в світі нині таке немодне,

Але важливе серцям нашим як вода,

Щоб душа від проблем не знемогла.

...

Діана Гобой

Душа літає

Душа літає окрилена надією,

Любов’ю пригріта , спасенна вірою,

Душа літає наділена мрією,

Серцю радість стає милою.

Душа літає ніби вже на небесах,

Лиш крил чується змах,

А ти летиш в екстазі,

Тебе зцілили дивні мазі,

Усе тіло співає,

Усе навколо веселкою переливає.

Ох, шумна радість,

Коли душа не знає собі місця

І де та покладість,

Що була в серці як гостя?

Умиротворення зникає

І не сидиться вже ніяк,

Ти вже не простак,

Ти возвисився вірою,

Злетів любов’ю окрилений надією

І тоді ти сам став для усіх мрією

І тепер про тебе мріють як ти колись про них

І прислухаються з трепетом як ти робиш вдих.

...

Діана Гобой

Весна в душі

Весна на вулиці-весна в душі,

Світить сонячним променем теплим променем по руці.

Вдихаю запах весни,

Свіжоскошеної трави,

Відчуваю смак в душі її неповторний,

Весни характер покірний.

Її ніжність що відчувається кожною клітиночкою тіла

І саме в цю пору ми чекаєм дива.

Прекрасна пора романтичних переживань

І нестримних бажань,

Коли все міняється,

Весною огортається

І чарує манить,

Спогадів ностальгію дарить!

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83598коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: