🎃 Українські гарбузи! 🎃

Електронні книги / Фентезі (1455)

Хельга

Небо нині важке, неначе луска дракона.

Розрита кольчуга землі – за квадратом квадрат.

Її звати Хельга – вона гірка та солона,

Сидить собі, палить серед іржавих лопат.

На неї чекає розкоп. Сьома двадцять чотири.

Крізь хмари заледве просвічує сонце старе.

І Хельга бере лопату та залишки віри:

Вальгалла для тих, хто ніколи, ніяк не помре.

Розритий курган, меч пощерблений, небо розбите,

Між мідним мереживом патини срібло блищить.

Розмірено топчуть землю Слейпніра копита,

Сполохана темрява суне із товщі століть.

В кургані спить конунг . На ложі його золотому

Виблискує серед забутих коштовностей кров.

І Хельга вже чує, як він її кличе додому,

Як, витканий норнами, рветься потертий покров.

І Одін старий, що вдивляється з тронної зали,

Заплющує око, і тиша лежить, мов броня.

Зізнайся, валькіріє, ти тільки цього чекала?

Шукала його серед вогнищ та вороння?

Бери ж свого конунга, виром здіймайся у небо,

У залу неси, де на блюді лежить Сегрімнір.

Нарешті Вальгалла – повір, що він нині, де треба,

І бачить, як листям із золота сяє Ґласір.

Валькірія Хельга зазвичай мовчить про роботу.

Годинник рахує їй час – а не Г’юкі та Біль,

А Хугін та Мунін, підстрелені прямо в польоті, –

Опудала два на музейний макет Іґґдрасілль.

Примітки:

Вальгалла – рай для воїнів у скандинавський міфології.

Слейпнір – у скандинавській міфології восьминогий кінь верховного бога Одіна.

Конунг – військовий вождь.

Норни – чарівниці, що визначають долю.

Валькірія – божества, що забирають загиблих воїнів з поля битви та переносять у Вальгаллу.

Сегрімнір – вепр, якого щоденно поїдають у Вальгаллі, і який після цього кожного разу оживає.

Ґласір – дерево (або ж дерева) із золотим листям, що стоїть перед дверима Вальгалли.

Г’юкі та Біль – божества часу у скандинавській міфології.

Хугін та Мунін – круки, що літають світом та збирають новини для Одіна.

Іґґдрасілль – у скандинавській міфології велетенське дерево, що об’єднує світи.

...

Олександра Совська

WILD EDRIC – ДИКИЙ ЛОРД ЕДРІК сонет навпаки

Знов місяця з’являється берил...

Тяжким, як тарча, стане небосхил

У дикому манкому передвісті.

В дрімоті зачувається хода:

Це Дикі Лови маряться у місті...

Розплющу очі – станеться біда.

Заплющу очі... та усе ж впізнаю

Твій, лорде, впертий, непохитний лик.

І леді Ґодди образ я навік

В зеленій бурі цій запам’ятаю.

І Флоренс Найтінґейл я помічаю:

До вбитих йде між скелями вона...

Як звір, від болю плачу край вікна...

А вранці до святині припадаю.

АВТОРСЬКІ ПРИМІТКИ: Дикий Едрік (Wild Edric, Edric the Wild) – жив у Британії в середині ХІ ст. Володар графств Шропшир і Герефордшир. Був серед тих англосаксів, які боролися проти Вільгельма Завойовника і його норманів, проте все ж таки вороги здолали і ув’язнили Едріка. За легендою, дружиною лорда була леді Ґодда (Lady Godda) з клану Ші племені Дану, тобто фейрі. Едрік навік утратив кохану, порушивши свою обіцянку – не згадувати її сестер. За віруваннями, дух Едріка став на чолі Диких Ловів. Іноді Едріка супроводжує леді Ґодда. Цих духів бачили напередодні Кримської війни (тому в сонеті згадановідому медсестру Флоренс Найтінґейл), Першої та Другої Світових воєн. Почути або побачити Дикі Лови Едріка – на біду. Тому треба впасти ницьма, доки вершники не проїдуть.

...

Ольга Смольницька

Магура

МАГУРА

Магура – у «Велесовій книзі» слов’янський аналог валькірії

(так цей образ інтерпретують у різних джерелах) – крилата діва

(Перунова дочка?), що літає над полем бою, підбадьорюючи наших воїнів.

Вона ж і проводжає їх в останню путь поцілунком смерті.

На мою думку, якби Магури не було, її слід було б вигадати

(якщо перефразувати Вольтера).

Заюшений ізнову кров’ю бинт –

Поземицю нагадує розталу.

Ламаєш пурпуровий гіацинт –

Розломами розбитого кристалу.

Не чуєш болю в пальцях. Що ж, лягай

На скелі холод, бескети прибою.

Ти вікінґ – і віднáйдеш власний рай,

І битва розпрощається з тобою.

Бурштин – це сльози. Яхонт – ліпше, знай:

В лазурі бачиш молодість безжуру.

Віщуючи у пурпурі твій рай,

Ізнов літає вічністю Магура.

Ти смерті поцілунок подаєш

(Звертаюся й побачу милосердя).

До нурту западаюся, авжеж,

Опора не здавалася вже твердю.

Криниця – верх чи низ? яких вершин?

Та віриться, що падаю до раю,

У пальцях-бо стикаючи бурштин

(А взимку нас Магура присипляє).

Магуро! хай тебе нема, але

У битві варто поміч сотворити.

…Ось дівчина Косовка вина ллє

І сльози. Це ж бо я, кривавий світе!

Орнаменти змиваю кров’яні,

Кривавицю проціджуючи буру…

Та не пора ще з бескету мені

З тобою в леті рушити, Магуро.

АВТОРСЬКІ ПРИМІТКИ:

Відображені слов’янські народні вірування про бурштин і лазуровий яхонт (сапфір). Бурштин сниться на сльози (певно, тому, що цей камінь – застигла смола, якою «плаче» дерево). Сапфір корисно носити, бо він дає молодість та інші блага.

«Дівчина Косовка» – сербська епічна пісня, перекладена Максимом Рильським. Заголовна героїня шукає на полі після Косівської битви своїх рідних, за цей час лікує і втішає поранених. Розмовляє з пораненим юнаком(який обіцяє одружитися) і дізнається, що лишилася сиротою. Сам сюжет популярний у картинах і взагалі мистецтві.

...

Ольга Смольницька
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🎃 Українські гарбузи! 🎃
15.11.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

А от і довгоочікувані Українські гарбузи! 🎃
Сьогодні підсумовуємо нашу гру, проведену у темний вікенд! 😈

... Детальніше
Блоги
Перший розділ роману вже вийшовЛола Хіґінс
27.11.2022
Що ж я закінчила роботу трохи раніше ніж планувала вже перший розділ ви можете прочитати. https://ar ... Детальніше
#NaNoWriMo22: четвертий тижденьІя Торн
27.11.2022
Минулого тижня я, як ви пам’ятаєте, працювала над челенджем не так активно. Це сталось з двох причин ... Детальніше
ДорогаМагда Май
27.11.2022
Всім привіт. Маю коротке фонтастичне оповідання "Дорога". Воно писалося швидко, спонтанно, не з бажа ... Детальніше
Про асфальтВасиль Абибач
27.11.2022
Ні, це не про Велике крадівництво, якщо раптом так подумали. Бо хто має очі й так побачить-прочитає. ... Детальніше
Уникай цього в своїх історіях!Іван Дурський
26.11.2022
Давайте одразу: я не пан Сторітелер, не бук блогер і не знаю все на світі. Я просто пишу вже майже д ... Детальніше
Психологія антистрес із присмаком осеніРута Азовська
27.11.2022
Друзі, вітаю усіх Хочу запросити вас до прочитання мого нового твору "У місті осінніх снів". Це пси ... Детальніше
На Аркуші вже:
4777читачів
27355коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: