Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Фентезі (3640)

Дід Панас

— Щоб оце би вам повідать, діти мої любі?

Залунало у тіньочку під крислатим дубом

Дід Панас, набивши люльку, черкнув враз кресалом

Затягнувся та дмухнув — все туманом стало.

Дітвора зібравшись в юрби, від мацьоп до юних

Примостилася рядочком, мов на кобзі струни

Наче пуцьвірки маленькі, дзьобки розтулили

Ждуть, аби їм з казочок кашки наварили.

Дід Панас, почухрав носа, ще й скуйовдив чуба

Розстелив собі верету, та й присів до дуба

— Ну то слухайте, малята, бо ніхто на світі

Тої правди вам не мовить. Тут я вам в отвіті.

Все скажу, як воно було, не збрешу ні разу

Бо, бігме, на власні очі видів ту заразу

Як ото тебе, Кирилко, чи тебе, Оксанко,

Майоріла перед мною та лиха поганка.

Був я віку ще малого, вже й ходив до школи

Голомозий, босоногий пас чужі корови.

І як завше по полудню, капелюх з соломи

Натягнув собі на лоба та й чкурнув із дому.

Дід Степан та вуйко Зеник вже корів пригнали

Дали мені палку в руки, та ще й приказали:

— Ти, Панасе, легінь бравий, клепку маєш добру

То ж сьогодні довіряєм ми тобі худобу.

Маєм ми із вуйком Зеньом сіна накосити

Два городи поорати, муки змолотити

Так що ти корів паси, та зважай, юначе

В Чорний ліс їх не жени, бо біда інакше.

“Не жени та й не жени”, — я собі гадаю

І тим часом помаленьку корів поганяю

“Чом не можна йти у ліс, там ж трава по груди

Напасуть собі боки — молока йой буде!”

То ж на дідове табу я махнув рукою

Повів стадо я до річки, ген до водопою

Ну а потім навпростець через луг зелений

Всі корови підтюпцем кинулись без мене

В ліс густий, між буйні трави “миньки” розбрелися

Ну і я знайшов галяву — там і постелився

Тільки встиг я прилягти й трохи закуняти

Як до мене, мов крізь сон, став хтось промовляти

— Гей, Панасику рідненький, прокидайся друже

Я тебе у своїм лісі бачить радий дуже.

Я, мов хто мене облив крижаним потоком,

Став на свої рідні ноги за одним підскоком

— Чом ти, братику, у гості завітав неждано?

Не чекав я, не чекав я тебе так рано

Чорний, мов в’язка смола, як у себе в хаті,

На березовім пеньку гиготів рогатий.

— Чи не знаєш ти, що тут мої володіння

Скільки вже віків пройшло, скільки покоління

Забрело у ці ліси в пошуках пригоди

Та ніколи не минув я тої нагоди

Аби з кожним із людей в загадки пограти

Та дивлюся я на тебе. Що ж ти можеш дати?

Босоноге, дірка в штанях, в капелюсі вітер

Мої милі чортенята встократ кращі діти.

Ну нехай: чужі корови, в торбі лиш хлібина

Ти зіграть на душу можеш, як і всяк людина.

То ж умови гри у мене є простіші палки

Це не шашки, не футбол, не стрибки в скакалки

Задаю тобі питання я легке, Панасе

Даєш відповідь ти вірну, й головне одразу—

Хід у грі наступний твій, без обману, брате

Ти загадуєш, а я маю відгадати.

— Вуйку-дядьку, чорте темний, дідьку волохатий

А якщо відмовлюсь я та й піду до хати?

— Що ж іди, Панасе любий, раз такі умови

Та підеш ти сам додому, лишаться корови.

А якщо ти переможеш в чеснім поєдинку

Я буду тобі служити до твого спочинку.

Так що, брате, вибирай неминучу долю

Без корів, чи без душі, чи чорта в неволю.

Вибір був геть не складний, бо корів втрачати

Не хотів я, як і душу чорту віддавати.

То ж ,отримавши мою непохитну згоду,

Закріпили в рук стисканні ми оцю угоду.

Самовпевнений чортяка, глянувши на мене,

Хрюкнув раз і прохрипів: — Ти іще зелене

То ж давай загадку ти свою нікудишню

Проковтну її я враз, наче спілу вишню.

Ой, рогатий той не знав з ким він має справу

Я загадки, як насіння, лузав на забаву

Тож потер я свого лоба, звів докупи брови

Наче я згадать не можу ні одного слова.

— Ай, не буду довго думать і почну з простого

Що є гірше, аніж чорт, та є краще Бога?

І нечистий сіпнувсь враз та й в лиці змінився

Усміх в ту ж хвилину згас і він зажурився.

Думав довго, й називав різні варіанти:

Слава, влада, сила, міць, гроші й діаманти

Королі, солодкий мед та гірка отрута

У гріху людське життя, праведна покута.

Бігав він туди-сюди, геть оскаженілий

Виривав він клапті шерсті зі свойого тіла

Падав ниць і від безсилля землю гриз зубами

Та який був той отвіт, так він й не дотямив

— Я здаюсь, триклятий сину, досить тої муки, -

Загорланив лісовий, заломивши руки, -

Буду вірним я тобі другом та слугою

Тільки відповідь скажи, зжалься наді мною!

Дід Панас закінчив мову та й окинув оком

Всю присутню дітвору. Й мовби ненароком

Він струсив додолу попіл, звівсь на свої ноги

І поволі повернув він у бік дороги

А за ним, мов вовчий хвіст, вихором здійнявся

Чорний, мов в’язка смола, пес Сірко зібрався

Так ніхто й не зрозумів, що під хутром хорта

Дід Панас усе життя никав дідька-чорта

І під дубом стало глухо, кожен дихать перестав

Та один дитячий голос тихо-тихо запитав:

— Що ж є гірше, аніж чорт, та є краще Бога?

Сивий дід, не озирнувшись відповів: Нічого...

...

Ігор Лобзік

Дощ

Я тебе полюбила весною,

Полюбила, як дощ німе скло.

Але серце покрилось журбою:

Ти забув відчинити вікно.

Ти не мав ні потреби, ні хисту,

Щоб вдихати холодну любов,

Бо для тебе ті стежки тернисті -

Вічний страх, вічний біль, вічний схов!

Я до тебе кричати не в змозі,

Скло як терну колючі кущі.

Я не плачу: дощик - не сльози,

А молитва моєї душі.

...

Ївга Лютневська

Пісня про баланс стихій

В стародавньому Китаю,

Коли це був закритий світ,

Дракони жили у тім краю,

Правили людьми сотні літ.

Полонили всіх війною,

Де невірний кожен ліг.

Шенду звали головного,

Він орудував вогнем.

Володар 12 талісманів,

Його не вб'єш простим мечем.

"Небом" володів Ші Ву,

Де сидить він не один.

Літає "вітром" там Шо Фун

З ними ще "гримить" Чанг Зу.

Часто там тремтить "Земля",

Коли у сні хропить Дай Гвей.

А  сестра "вода" Бай Тса

Топить у собі дітей.

У стараху весь тремтів Гон Конг.

Тільки не мудрець Май Ран.

Владик зібрав ударом в бонг

Й магічну мантру прочитав.

Хай Інь та Янь знайде баланс.

Хай вічно сакура цвіте.

Хай нечисть зникне з сходом сонця

Швидше ніж роса впаде.

Вмить дракони закричали

Тікаючи хтозна-куди

Сили стихій їх залишили

І всі зажили як у сні.

...

Маркус Броді

Під звуки містичного вальсу

Відьма мене зчарувала, до себе забрала в полон

Дотиком ледве відчутним теплих маленьких долонь

В серці щосили палає кохання нестримний вогонь

Тільки на жаль я не знаю це наяву або сон

Демон-спокусник, омана? Він душу мою полонив

Тягне до себе магнітом, на спротив немає вже сил

У серце ввійшли одночасно сотні палаючих стріл

Коли під мелодію вальсу на танець мене запросив

Пари навколо кружляють, не гають спливаючий час

Свідомість заполоняє містичними звуками вальс

Відвідати бал між світами можна в житті лише раз

Тільки не пам’ятає минулого жоден із нас

Скоро настане світанок, люди забудуть про бал

Й пристрастей вихор шалений, що у душі вирував

Зможе лиш демон згадати, хто його серце украв

Якщо один з нас справжній демон, можливий

щасливий

Фінал.

...

Катерина Скрипка

повінь, що прийшла по імена

це повінь що прийшла по імена

по наші полохливі імена

відірвані від святців імена

заникані під ковдри

від неї буде світом йти луна

далека і приречена луна

нікому не підзвітна і страшна

зациклена на повню

у тебе попід іклами свербить

мале щеня тобі ще жить і жить

але гуде під вікнами — скажи —

неначе в пісні

неначе хтось наказує: дивись!

і ти — ще вчора тихший од трави

кричиш вітрам і грозам: йду на ви!

страшний і грізний

не до добра – ой-вей! – не до добра

оця смішна беззуба дітвора

що довго забувала своїх пра-

зійшлась докупи

молитва розквітає у прокльон

туману пошматований вельон

і діти зачинають в унісон

пісні спокути

...

Єлизавета Жарікова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂
09.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно Аркуш перетнув межу у 10 тисяч читачів! 🥳
У зв’язку з цим ми вирішили провести опитування у нашому телеграм каналі на тему "Чому я на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Як додавати картинки в блог?Ханна Трунова
12.04.2024
Додавати картинки тут - це прямо ціле мистецтво))) ❤️❤️❤️ Дяка Максиміліану Степовому за підказку..) ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
Трішки погралась з ШІІлва Стрілецька
12.04.2024
Бачу, багато хто користується ШІ для створення зображень до своїх книг, в тому числі для зображення ... Детальніше
Ловіть аудіокнигу "Відьма та Перелесник"Oswald Artman
12.04.2024
Черговий день - черговий озвучений твір. До озвучки я, чесно, не знав, хто такий "Перелесник". Тепер ... Детальніше
Вірш "Не чути дзвін копит..." озвучено на каналі Додо ЧитаєОлексій Хмельницький
12.04.2024
Доброго дня! Неперевершена пані Dodo Vess https://arkush.net/user/7167 озвучила мій вірш "Не чути дз ... Детальніше
Епоха всього короткогоСергій Волошин
12.04.2024
Як читач завжди надавав перевагу романам. Як з дівчатами, так і просто почитати. Особливо коли допад ... Детальніше
На Аркуші вже:
10298читачів
116490коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: