Цей тихий світ
Цей тихий світ
роками точить тих,
хто хоче просто жити.
Знімає шар за шаром шкіру —
вони ховаються в собі,
лишаючи бордові шрами,
виткані в дороги.
Ненависть чистих голосів
скувала золотими ланцюгами
світ, що від народження кричав,
немов би лев тонув у зграї псів.
У бурхливому потоці сірих днів
на мить хтось зупинився.
Погляд розтинає далекий обрій,
де, здавалося, мирний світ.
Вдихає запах сонця —
а в грудях обпікає до скреготу зубів.
Гіркота — і тіні огортають плечі.
А за спиною гуде й стирається
ще молода струна в грудях.
Лише той, хто здався, знає,
як лагідно все оминає.
Для них життя — тиха кома,
а світ живих — лише ресурс,
що догризають ситі тіні,
в кого не б’ється пульс.
...






