Цей тихий світ

Цей тихий світ

роками точить тих,

хто хоче просто жити.

Знімає шар за шаром шкіру —

вони ховаються в собі,

лишаючи бордові шрами,

виткані в дороги.

Ненависть чистих голосів

скувала золотими ланцюгами

світ, що від народження кричав,

немов би лев тонув у зграї псів.

У бурхливому потоці сірих днів

на мить хтось зупинився.

Погляд розтинає далекий обрій,

де, здавалося, мирний світ.

Вдихає запах сонця —

а в грудях обпікає до скреготу зубів.

Гіркота — і тіні огортають плечі.

А за спиною гуде й стирається

ще молода струна в грудях.

Лише той, хто здався, знає,

як лагідно все оминає.

Для них життя — тиха кома,

а світ живих — лише ресурс,

що догризають ситі тіні,

в кого не б’ється пульс.