Kosmo
Покине сонце місяць і той згасне
Зірки укриють кожну мить буття
І втратить сенс усе що є прекрасне
Той дивний шум нічного каяття
Так тихо-тихо йде у забуття
Отеє слово, що було не ясне
Немає ж звідти йóму вороття
Із того місця де є сонце красне
І запитається тоді у себе власне
Звіздар, у пошуках новóго відкриття
Землі, де сонце досі ясне
Засвітить словом новóго майбуття
Воскресне з прірви нóвого буття
І всеє те, що лишиться не ясне
Забуде путь до мого співчуття
І втратить сенс усе оте прекрасне
Чий смисл і посил мені не ясне
І слово й діло мого відчуття
Оті страждальники нóвого буття
Оті чий звук доносили неясне
Оті що тихо втéкли в забуття
Новóго й найновішого буття
Старої тори дітям вже не ясне
Отеє нове й дивне поняття
Старі й старійші думи це прекрасне
То полум'я обійме в собі красне
Законів звíздаря і мого каяття
І ясне стане миттю знов неясне
І зловится на думці вороття
Що всеє те, що було нам не ясне
Лежить в обіймах там де сонце красне
Володарі старого відкриття
Воскресне з прірви нóвого буття
І всеє те, що лишиться не ясне
Забуде путь до мого співчуття
І втратить сенс усе оте прекрасне
І запитається тоді у себе власне
Звіздар, у пошуках новóго відкриття
Землі, де сонце досі ясне
Засвітить словом новóго майбуття
Так тихо-тихо йде у забуття
Отеє слово, що було не ясне
Немає ж звідти йóму вороття
Із того місця де є сонце красне
Покине сонце місяць і той згасне
Зірки укриють кожну мить буття
І втратить сенс усе що є прекрасне
Той дивний шум нічного каяття
...
Безіменний
