Електронні книги / #war (7)

Давай присядем на дорогу, мені вже час іти.

Обіцяю я повернусь, чекай мене і ти.

Не плач, просто поцілуй та обніми!

Дорога зустрічає пилом під звуки автомата.

Перед очима мала і ти, а потім татова рука,

І кава, яку робила зранку мама.

В термосі лише один ковток,

А вньому все моє життя, Не можу ним ніяк напитися.

Не розповідай бажань бо не збудуться!

Я ходжу по мінному полі й збираю заміновані квіти,

Від яких гинуть наші українські діти.

І нікуди подітись.

Нечисть стоїть чорною ордою,

Але ми розіб*ємо їх кулями, скроплених святою водою .

Настане нарешті ранок, Я почую твій голос.

І спитаю як там діти?

Бо у нас навкруги тільки заміновані квіти.

Країна вогнем палає і дихає чадним димом.

Поранена шкутильгає та кров зафарбує гримом.

Тендітна, мов та билина, і сильна, немов титани.

Ім'я її Україна. Не вдягне вона кайданів.

Незламність в собі плекала десятками довгих років.

Із волі тризуб скувала молитвами всіх пророків.

Вдягла камуфляж на тіло із прапором на шевроні.

Хоч серце вогнем горіло, не стало від болю чорним.

Тут воїни - Прометеї. Борці за свободу й волю.

На сході кругом траншеї, війна так малює долю.

Пописане синє небо, ракети шляхи проклали.

Ні лісу нема, ні степу. Усе кати зруйнували.

В боях з нами отамани змінили шаблІ на танки.

По той бік бридкі тирани збирають свої останки.

А ми одягнули берці, такими і є Герої.

Щоб знищити віру в серці не знайдуть такої зброї.

Країна стоїть, мов скеля. Вона в маскувальних сітках.

Та шлях свій вінками стеле на сході лиха сусідка.

А наша, мов та билина, і сильна, немов титани.

Її ім'я - Україна, що з попелу знов постане.

Автор: Ольга Киця 💙💛

15.11.2023

А зранку прокидаюсь я

І починається війна

Ракети в хати прилітають

І Люди голови ховають

Я речі в сумку почав збирати

Батьки почали сумувати

А я пішов і записався

А матір звоне, куди зібрався ?

Кажу я їй, прощай матуся

У відповідь вона: я помолюся

Вже рік пройшов я ще живий

Але в душі я вже мертвий

І прислухаюсь, там кричать

Тікаєм нам пора тікать

А я не здався і пішов

І там гранату десь найшов

Почався бій а я самий

Помру я тут, я ж молодий

І дзвоню мамі

-мам привіт

-передавай від мене звіт

-Усім усім повідомляю

-я сам на полі, я вмираю

-я кинув трубку

автомат дістав

я вмру ,і я це знав

Одного дня батькам звонили

Сказали їм,вони ревіли

Ваш син сильний і він герой

Як всі пішли не кинув бой

Він не боявся биться

І знав що згинуть там судиться

Не здавайся наше сонце,

Лютим ворогам.

Намагаються навмисно,

Шкоду спричинити нам.

Розхитати всі устрої,

Жахом та брехнею.

Але волю не здолати,

Цією маячнею.

З кожним новим злодіянням,

Проти України.

Їх очікують HIMARSИ,

Опір Javelinа.

Несподівано накриє,

Бумерангом гучно!

За Одесу, Маріуполь,

Харків, Київ, Бучу...

Неминуча буде помста,

За дітей нещасних.

Віримо, що наше сонце,

У темряві несгасне.

2022