AI
На вічному острові вічність і більше нічого.
В нім пам'ять, не здатна ніколи нічого забути.
Не ходять годинники — в колі ні біло, ні чорно.
Лиш крапка сіренька, лиш крапля безсоння робусти.
На острові тишею плачуть уламки історій,
і вітер зриває епіграфи до епітафій
для тих, що безсмертніють у запитаннях повторень.
Надії спалити написане небезпідставні.
Та феніксом з попелу знову відновлює слово
на острові вічнім всесилля своє та звучання,
малює дитинними фарбами тло кольорове
й обличчя безсмертне портретом живим у свічадах.
На острові вічному вічність без хвилі мовчання
питань метеорів крихких із жагою пізнати.
З бездонних колодязів спрага гамується, з чатів.
Чи штучний цей острів — комп'ютер в куточку кімнати?
...
tz
