До неба і в низ

Карти всі скинуті давно

Гра не належить вже тобі.

В голову б’є червоне вино...

І ти залишаєш двері відкритими.

З ночі до ранку чорними,

Лякливими фарбами втілені -

Ми були такими різними.

А залишились… двері відкритими.

Кроки в північ чути твої -

Це не наші слова, не наші думки -

Ми просто маскуємось.

Але вони все одно – вперед чи назад.

До неба і вниз – в нічній темноті:

Орлиний політ, мов дикий ведмідь

Ти загнаний тут – малюєш свій світ.

У безліч зірок – до неба і в низ.

До неба і в низ – без часу ця мить,

Ти йдеш на пролом та сили не ті.

Мов осінній листок у шаленій грі

Летиш до небес і падаєш в низ.

Відкинено в пам’яті історії

І тобі уже сказати нічого.

Змінено усі в світі теорії

І з богами всіма покінчено.

В наших серцях вогонь -

Відчуй самоту серед людей.

Почуття що зійшли на нуль,

В мозку нема нових ідей.

Кроки в північ чути твої -

Це не твої слова, не твої думки

Ти просто лише існуєш.

Але сенсу нема – вперед чи назад.

Опір по крихті зломлено - ти один

Жах огортає душу – це час навпаки.

Чекаєш коли прийде новий день -

Він розірве коло це на шматки.

...

Ruslan Barkalov

.....

Нікому не клену, нікого не виню я,

У тім, що є – виною я лиш сам!

За кожен день, що Бог мені дарує

Молитву возношу у Його храм.

Нікого винним ні в чому не роблю,

Бо кожен сам за себе відповість!

Я кожну мить даровану Ним люблю

І вірю, що за все мене простить!

Нікому не бажаю зла ніяким чином,

Хоч хто би як мене в житті не образив.

І хочу бути вірним Йому сином,

Живучи так, як Він нам заповів.

...

Ruslan Barkalov

Слова, слова, слова

Слова, слова, слова … Яка же їм ціна,

У тиші цій, маскованій, між нами?

І гори почуттів описують оті слова

Котрі шепочуться коханими устами

Слова, слова, слова … а правда де?

Чи ж не обман то часом так солодкий,

У хвилі цій, котрий з часом мине

Залишивши присмак болю пекучий?

Не все то золото, що так блищить...

Любов чи пристрасть поміж нами?

Це серця почуття чи лише хіть –

Написано отак поміж рядками?

...

Ruslan Barkalov

Обійми мене

Обійми мене. Востаннє, як вперше обійми мене

Торкнувшись струн душі. Чому такими далекими

Стали ми? Чи можна любов просто взяти і забути?

Обміни мене востаннє озираючись в минуле…

Обійми мене. Так, знаю, що прощання назавжди

І більше вже ніколи не побачимось з тобою знов.

Так, знаю, що ти зараз просто підеш залишивши

В пам’яті моїй… і в повітрі запах своїх духів

Обійми мене. Всьому колись приходить кінець –

Ми обоє наче вигоріли у цьому танці на двох.

Все проходить… Я більше не друг і не коханець.

Тільки мить зустрічі двох і не рідних і не чужих…

Тож коли ти підеш мені залишаться тільки спогади

Так колись прекрасних моментів нашого кохання.

О, як би я хотів повернути усе назад. Та тільки привиди

Оживатимуть в думках, вириваючи з грудей зітхання.

...

Ruslan Barkalov

Lord of Croun

Минає ніч в Оливному саду

Він молиться а піт стікає кров’ю

«Небесний Отче я тебе прошу

За тих людей що віддаюся з любов’ю»

То не чужинці зрадили Христа

Власний народ дав Богові померти

Не цвяхи, але наслідки гріха

Не знайшли місця Творцеві у серці

І кожен гріх що криком із юрби

Вигукує – розіпни його, розіпни

Пилат змовчав і велів розіп’ясти

Ось трон твій на Голгофі Хресний

Якою ж провина має бути

Щоб віддався на муки Син Небесний

Минає ніч в Оливному саду

Там молиться любов безмірна

Крок що змінює історію цілу

Трон – Хрест і кров стікає невинна

Корона із колючок на голові Його

«Це цар Юдейський! – пише над Ним

Люди розп’яли на хресті Бога свого

Бога, котрий так люд ввесь полюбив.

ілюстрація з інтернету

...

Ruslan Barkalov

В Оливному саду молиться Христос

В Оливному саду молиться Христос

Він не словами – серцем з Батьком розмовляє

І просить в цю останню мить за нас

За кожного, за кого на смерть іти скоро має

У нічній тиші молиться за світ Ісус

Кровавий піт на лице вкотре виступає

В поривах молитов й душевних мук

З Отцем тут перед смертю розмовляє

Вже вибила година – час уже настав

І владу зло над світом на мить захопило

Щоб збулось все, що попереджав

Щоб кровна жертва гріх людський відмила

За містом на Голгофті розп’явся Христос

Щоб дарувати шлях до вічного життя

Котре дається лише через віру й хрест

Бо через покаяння приходить спасіння

ілюстрація з інтернету

...

Ruslan Barkalov

Чи ми живемо так, як заповів Христос?

Чи ми живемо так як заповів Христос?

Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє?

Кого ми прославляємо: життя чи смерть?

І тягнемось куди: до неба чи в безодню?

Словами брата свого навертаєм до життя

Чи може лихословимо на кожнім кроці?!

Прощення просимо й приносим каяття

Чи може інше в нас в думках і в серці?

У кого вірим? Кому вірно служим?

За ким ідем? Спитатися б уже пора?

Бо прийде смерть і вже тоді не зможем

Нічого вдіяти, ні повернутися назад.

Тож даймо відповідь собі тут чесну

Оглянувшись назад на все своє життя!

Можливо неприємну і відверту –

Бо тут лиш мить – а там ціле буття!

...

Ruslan Barkalov

В пустелі...

В пустелі сорок днів давно минуло

В молитві й пості день і ніч

І вже коли втрачав Він силу

Диявол сміло приступив тоді

«Чи син ти Божий? – злобно спокушає –

Візьми і їж! Хіба ж у тому зло?

Невже не хочеш? А чи не голодний?

А може сили сотворити чудо не стає?

А ось гляди, моє все царство…

(І враз перед очима всі царі і сильні світу

Що правлять в ньому, із його вини

І війнами народи травлять,

Бо слугами вони є сатани)

Скажи ж мені одне лиш слово –

Рогатий далі не вгавав – що я тут бог

Признай! Признай за мною право

І правити тут на землі ти будеш ними

Бо все моє! Мені воно все передане

І маю право я на всю і свя

Тож тільки скажеш і перейде

До тебе в руки влада ця!»

«Геть сатано, брехливий блазню –

Ісус відказує йому – Твоє ніщо!

Бо ти лиш раб і сотворіння

Що збунтувало і відійшло!

Тобі тут не належиться нічого

Бо тільки Богові возносити хвалу

Творцеві й батькові усього

Молитву слави й вічну похвалу!

Не спокушай ти більше свого Бога

Бо Я прийшов спасти рід цей

А тобі в пекло лиш одна дорога

І зникни назавжди з перед очей!

Я в жертву йду себе за світ принести

Щоб кожен, хто повірує спасіння мав

Щоби навічно зло із сердець стерти

Щоб кожен вірив, мав надію і любив!»

...

Ruslan Barkalov

Вони вже ніколи

Вони вже ніколи не стануть старшими

Навічно залишившись в памяті нашій такими

Вони вже ніколи не стануть іншими

І тільки з фото будуть дивитися очима чужими

Вони вже ніколи не зможуть кохатися

В весняному сонці й вдихати свіже повітря літа

Вони вже ніколи назад не повернуться

Їхні хвилини закінчені там, дні вже прожиті

Вони ніколи вже більше не зможуть промовити

Не прийдуть на поріг до рідної хати, до сімї, до батьків

Тільки спогадами, що з роками притупленими

Будуть ще повертати у час, коли кожен з них жив.

Вони вже ніколи … вони тепер в світі іншому

Їх як жертву взяла ота ненависна, голодна війна

Та війна, що розгорілася у серці від зла чорному

Одержимому злом… що забрали людські життя

...

Ruslan Barkalov

В молитві прибігаєм

В молитві прибігаєм – Отче наш!

До тебе, молимось, благаєм:

Спаси, помилуй, збережи нас –

Ми твої діти, іншого не знаєм

Благаєм Боже – миру нам подай,

Прости гріхи, якими Тебе ображали,

Молитву нашу просимо почуй,

Охорони народ наш і державу.

Дай сили вистояти в боротьбі,

Скріпи серця у вірі і бажанні

Служити Боже наш лише Тобі

І славити ім’я Твоє як мир настане.

...

Ruslan Barkalov

Про автора

Я тільки тінь блукаюча в пустелі

Приватне повідомлення

Відзнаки