Фока Фокс

Мені було шкода балконних павуків

Що поселились за три дні до шторму

Змело ущент води потоком добряків

Три павуки і всі лишились корму

Чому у нас нема таких сильних штормів

Які би брали павуків за норму

Залишили у спокої собак котів

Натомість гнали в зад людську бидлоту

Кава зранку з карамеллю

З карамеллю листопад

Люди ходять в карамелі

З карамеллю все їдять

Вдома пахне карамеллю

Карамель павук пряде

Котик ходить в карамелі

Карамель тепер будь-де

Відень, Львів у карамелі

В карамелі увесь світ

Навіть зорі в карамелі

Карамельний їм привіт

Карасі у підвалі

Ми зустрілись з тобою на вокзалі

Карасі у підвалі

Ми разом танцюємо бал на Балі

Карасі у підвалі

Мов комети летимо далі в далі

Карасі у підвалі

Ти красива мов шкарпетка в сандалі

Карасі у підвалі

Удвох п'єм вино у тьмяному залі

Карасі у підвалі

Я палкий мов паперові моралі

Карасі у підвалі

Ти виходиш в золотій пекторалі

Карасі у підвалі

Тихі хвилі на нічному причалі

У світі цьому, лиш один є храм.

Це місце сили, затишку й тепла,

Для кожного споруда ця мала,

Та в спогадах вона завжди велика.

Там пам´яти лишилися дитинства,

Мов літо бабине із вітерцем кружля,

Ви як дорослі тут, а там – були малям.

Коли ще на руках у матері гойдались.

Ви там росли і там навчались,

Що їсти можна, а що ні.

Що є добро і зло у світі,

І те що мамині ви діти.

І ось пройшло вже кілька років,

Повиростали в яблуні плоди,

Із рюкзаком, що більше вас самих,

Ви перший раз ідете в школу.

Увечері, коли той вулик стих,

Ви втомлені сідаєте до столу.

Як добре – на столі пиріг,

А вам нетерпиться назад до школи.

І знов пройшов десяток років,

Вже посивіли дужі явори

Ось скоро станете ви вищими людьми,

У вищих закладах навчання у вас буде.

Проте куди б ви не пішли,

Куди б вас стежка не звернула.

Удома вас чекатимуть завжди.

Очам приємні для вас люди.

Удома можна гарно відпочити,

Відкинувши усі земські турботи.

Там тепло й лагідно душа тремтить,

Де час – умова, сон – це мить.

Хоч може і далеко ви від дому,

Не забувайте що він є.

Що він стоїть – він вас чекає.

Завжди вас прийме й пригорне.

Удома нас чекає спокій з миром,

А може шум, і галас, й балачки,

Для мене дім – пташиний вирій,

Трава свіженька й небо синє.

Мене чекає вогнище печі,

Що біля степу все ще тліє.

Мене чекають буйнії вітри,

Що у квача зі мною грають літом.

Мене чекають батько і сестра,

Мене чекають мої друзі вірні,

Мене чекає весняна пора

Що наче кличе: «Прийди, прийди!

Прийди до мене, до ставка,

Почуй як жаби кумкають весело,

Почуй як квітнуть зорі та поля,

Прийди додому, сонця сину!»

Усі дороги приведуть додому.

І в затишку кінця весни,

У місці чарівному і святому,

Нарешті відпочинем ми.