Дім

У світі цьому, лиш один є храм.

Це місце сили, затишку й тепла,

Для кожного споруда ця мала,

Та в спогадах вона завжди велика.

Там пам´яти лишилися дитинства,

Мов літо бабине із вітерцем кружля,

Ви як дорослі тут, а там – були малям.

Коли ще на руках у матері гойдались.

Ви там росли і там навчались,

Що їсти можна, а що ні.

Що є добро і зло у світі,

І те що мамині ви діти.

І ось пройшло вже кілька років,

Повиростали в яблуні плоди,

Із рюкзаком, що більше вас самих,

Ви перший раз ідете в школу.

Увечері, коли той вулик стих,

Ви втомлені сідаєте до столу.

Як добре – на столі пиріг,

А вам нетерпиться назад до школи.

І знов пройшов десяток років,

Вже посивіли дужі явори

Ось скоро станете ви вищими людьми,

У вищих закладах навчання у вас буде.

Проте куди б ви не пішли,

Куди б вас стежка не звернула.

Удома вас чекатимуть завжди.

Очам приємні для вас люди.

Удома можна гарно відпочити,

Відкинувши усі земські турботи.

Там тепло й лагідно душа тремтить,

Де час – умова, сон – це мить.

Хоч може і далеко ви від дому,

Не забувайте що він є.

Що він стоїть – він вас чекає.

Завжди вас прийме й пригорне.

Удома нас чекає спокій з миром,

А може шум, і галас, й балачки,

Для мене дім – пташиний вирій,

Трава свіженька й небо синє.

Мене чекає вогнище печі,

Що біля степу все ще тліє.

Мене чекають буйнії вітри,

Що у квача зі мною грають літом.

Мене чекають батько і сестра,

Мене чекають мої друзі вірні,

Мене чекає весняна пора

Що наче кличе: «Прийди, прийди!

Прийди до мене, до ставка,

Почуй як жаби кумкають весело,

Почуй як квітнуть зорі та поля,

Прийди додому, сонця сину!»

Усі дороги приведуть додому.

І в затишку кінця весни,

У місці чарівному і святому,

Нарешті відпочинем ми.