Памʼять наче попіл
Пам’ять, наче попіл, сиплеться в долоні,
Все, що любиш, тане в присмаку журби,
І зникають мрії, мов на хвилях човен,
Що розбився раптом серед гіркоти.
Скільки ще блукати у сльозах безкрайніх?
Скільки ще шукати світла у пітьмі?
Але вітер шепче: в тиші, серед тайних,
Ми знайдемо спокій у вічній зимі.
...
Ханна Деол