Катерина

Як боляче, що гинуть діти

Народжені не для війни.

Як часто нині прямують діти

В обійми матіньки- Землі.

Як боляче, що я не можу

Тії ракети зупинить.

І бумерангом їх пустить

На місце старту в одну мить.

На голови тих хто цілі мае

Мій рід співучий зневажае

Потоки крові умножае

Мою країну Україну розривае.

Не хочу помсти, хочу правди,

Йде війна, а не гра в нарди.

Одні розпач і біди лише мають

Еліти на війні гроші заробляють.

7.07.2025.

Я так сумую за натхненням,

Немае в мене рифми слів,

Щоб написати новий спів.

Довколо вже весна вируе,

Мене відсутність слів дивуе.

Згадую коли поруч був Пегас,

І Муза проводила зі мною час.

Наснага десь моя втекла,

Мабуть до іншого пішла....

Повернення твого чекаю,

Натхнення, що подібне раю.

Безсоння ходить нині гуляе ,

Для неї перепон і стін немає.

Поцупила яскраві сни,

Вони так подобались мені.

Зникли сни... пішов і ти...

Пишу безглузді ці вірші.

А може десь там уночі

На своїй кухні сидиш і ти.

В обіймах бажаної тиші

Гортаеш свої мрії літні

І спогади щасливих літ.

Годинник раптом сполохав тишу,

А в твоїх спогадах я маю нішу?

Безсоння лаеш ти недарма,

Вже зійшла ранкова зоря.

Далі продовжується буття,

Дякую Богу за життя.

Роде мій единий, що це за дива

Спочатку цвів підсніжник,

А тепер прийшла зима.

Прийшла приковиляла снігом замела наче з будуна

Прокинулась згадала, що вона зима...

А я весну чекала надіею жила,

І ластівку згадала у небо зазира.

Приходь Весно благаю!

Я всеодно чекаю...

6.02.2020.

Не вірите, то й не треба

Я віршами торкаюсь неба.

У Бога е така сила

Він даруе мені крила.

Маю немощі в ногах,

Зате вмію я літать.

Як колись в дитячих снах.

Шлю щиру подяку в небеса

Промінь радості для мого Творця.

Вберегти б мої крила

Від хвилі вогняних змін,що нас накрила.

Дай Боже радість рифмування всіх моїх днів

Аж до останніх крилатих віршів.

Мамо моя рідненька мила дорога

Я тебе благаю не рахуй літа.

Нас ще чекає не одна весна

В радості конвалій духмяного бузку.

Зацвітають троянди у твоїм садку.

Ще будуть черешні і мамині огірки,

І кануть далеко ці часи гіркі,

Нас ще чекають переможні дні.

Прилетить лелека і здійсняться сни,

Повір мені мамо це буде не в сні,

Приїдуть додому хлопчики твої.

Розберуть руїни згинуть всі страхи

Будуть ще хатини гарні чепурні в моєму селі.

І вернеться рай в мій сонячний край.

25.07.2023.

Малюнок чорного граффіті

З тиском нашребла війна.

Я заблукала в часі і просторі

Миинулого вже нема.

У хаті моїй гуляють протяги

Вікон і дверей катьма.

Там страшні бої вдень і вночі

Наче пекла картина жива..

Чула про міста- привиди

Це що доля мого села?

А люди світами блукаючі

В чому їхня вина?

Де правди шукати

У кого питати?

Що далі? Життя без радості?

Рятуйте мене небеса!

Рятуй мене Роде праведний

Спаси Мати -Земля.

На Бога лишилась надія одна.

04.09.2022..

На підлозі сиджу

У полоні страху.

І молитву шепчу

Всемогутньому Богу.

І на хвилі жалю

Свою долю сварю,

І у Бога питаю

За що я страждаю?

І бомблять і стріляють,

А птахи літають.

Наче крильми своїми

Весну закликають....

12.03.2022.

Дощик

До нас в гості Дощик напросився,

Цілий день у нас гостився.

Не сидів, не спочивав

Працював і поливав,

Як господарь про все дбав.

Поливвав садок, город,

Поле ниву і гайок,

Забігав щей на ставок.

Поливав мої троянди

І додав їм трохи фарби.

Чисто вимив все подвір*я,

Не забув і про дозвілля.

З Веселкою зустрічався,

Зашарівся закохався,

І вже до вінця зібрався.

А Веселка дуже гарна

І весела і уважна

Чемна і велми розумна

Уся вродою в Отця

Вельми славного Творця.

Дощик наш не забарився

З Веселкою одружився

Вони разом і понині

І веселі і щасливі

І до того ж такі милі...

Спочатку Дощик пробігае

А за ним Веселка грае

На це люди споглядають

І радість на серці мають

І обіцянку Отця згадають...

08.11.2021.

На чужині так мало світла

В будинку напроти миють вікна.

Довколо все снігом замело

Мені наснилось мое село.

Там пахнуть квіти,там тепло

Хоча тепер війни тавро

Носить мое зруйноване село...

02.04.2022.

Прушков Польша.

Моліться люди за Україну

Як за ту матір рідну єдину

Як за свою малу дитину

Моліться люди за Україну.

В соонячний день чи в нічну годину

Моліться люди за Україну.

На самоті чи в дружному колі

Дайте словам молитви ви волю.

Моліться люди за наших воїв,

Щоб вберегти їх від кулі злої.

У нас сьогодні закінчилось літо,

Прохолода прийшла доволі тихо.

Разом з холодним вже дощем,

На серці смутку залишився щем.

За вікном дощ шумить тихо тихо,

Мені здалося то плаче літо.

Осінь його жовтим листям обійма,

А позаду стоїть уже зима.

Чому так сумно я не знаю,

Тепла я вже зовсім не чекаю.

Інколи хочеться духмяного чаю,

Літо пішло до пташиного раю...

7.10. 2024.

Твердохдіб Катерина.

Ви лоханулись російскі брати

Хто вам сказав на нас війною іти?

Чи ви забули пророчі слова

Смерть жде того, хто нессе нам меча.

Нам е опорою рідна земля,

Ратна слава дідів козаків

Обережні чари древніх волхвів.

Ви не здолаете нас у бою

Ми боронимо землю свою.

Безсоромна путінська сіра орда

Весь мій народ тебе проклина.

Бійтеся сліз й плачу наших жінок

Їхні мужі дадуть вам урок.

Проженуть вас аж до стін Кремля

Сором й ганьба на вас чека!!!

Твердохліб Катерина

.

Весна і війна.

Поволі квіти розцвітають,

Птахи додому повертають,

Теплу весну нам обіцяють.

Віру й надію в серці плекають,

Що ці жахи війни розтануть.

Гей, ти, володарю брехні

Знай, що полічені твої вже дні.

А останні будуть як сни страшні.

За ці страхіття на моїй землі

Горіть тобі в пекельному вогні

Не діждешся ти кінця весни!!!

О мій український народе,

Взірець ти для людського роду.

Гартований у праведній борні,

Печать всесили на тобі.

І Божа милість над тобою.

Коваль власної перемоги у двобою,

Ми святкуватимемо ПЕРЕМОГУ скоро!!!

03.03. 2022.

Твердохліб Катерина.

Каска воїна повна абрикос

З краю моїх ранкових росс.

Образ сонця в множині

На тлі темних хмар війни.

Смачні пахощі дозрілих плодів

Воскресли спогади мирних днів.

Як добре ми тоді жили...

Та дорожити щастям не змогли.

Не цінували те життя

Тепер немае вороття.

Щиро вірили підступним братам

І опинилися не там.

Тепер в окопах сидять України сини

Гинуть мужні чоловіки.

Помирають старі й малі

Невинні жертви чужої війни.

Довіра загубила нас

Навчатись на помилках час.

17.08.2022.

Твердохліб Катерина.

До мене долетіла звістка сумна

Юля померла....Юлі нема....

Ні ви не вірте!!!! Юля жива!!!!

Юля жива, бо смерті нема.

Так наше тіло хоронить земля,

Але людина не тіло - людина душа!

Юля вона поруч, стоїть біля вікна,

Серед вашого суму складае вірша.

Диву радіе її світла душа,

Бо полону інвалідного крісла нема.

Руки слухняні і ноги біжать,

То ж бо немае причин сумувать.

Рідних за плечі пригортае вона,

Сльози утріть,ігноруйте печаль,

Бо смерті в реалі нема.

Истинно віру зігрійте в серцях,

Сонцем і радістю наповніть буття,

Бо смерті насправді нема.....

24.01.20223. Твердожліб Катерина.

Травень одягнений квітами

Уже добігае кінця.

Дні з дощами і вітрами

Розмінюють мое життя.

Куди ця дорога стелиться

Не знаю я сама.

В моїй голові не селяться

Чужі іншомовні слова.

І в цьому людскому натовпі

Я наче хожу німа.

На все е фраза одна

Не ведам ...Україна ...війна.

27.05.2022.

Прушков Польша.